Виконавчий директор “Food Centre-СумДУ” Сергій Пєсоцький – про минулий сезон, свою роль в клубі і новини щодо завершення студентського чемпіонату України

– Сергію Миколайовичу, розмочнемо з найбільш актуального. Дуже часто під час онлайн-трансляцій глядачі в коментарях звертають увагу на Вас і думають, що Ви все ще головний тренер клубу. Особисто мене дістало спростовувати цю інформацію, розкажіть, будь ласка, чим Ви зараз займаєтеся, щоб поставити точку в цьому питанні?

– Як-то кажуть, глядач завжди знає більше (посміхається). Але відверто хочу відповісти: напередодні цього сезону у мене була зустріч із президентом клубу. Ігор Петрович і я розуміли, що виступи в FavBet-Екстра-лізі – це не лише велика відповідальність під час матчів, але й інший рівень підготовки до зустрічей, низка організаційни моментів. Я відразу сказав, що наразі у мене немає часу проводити повноцінний тренувальний збір і відповідати за все. Враховуючи це, було прийнято рішення, що головним тренером буде Володимир Саєнко. Щодо моєї посади, то я – виконавчий директор.

– Поясніть, будь ласка, із мови канцелярії на мову футзальну, що це означає – виконавчий директор?

– Вибачте, якщо повторюсь. Напевно, усі пам’ятають, які нюанси у нас були із залами прогягом сезону. Грали – то в манежі, то в спорткомплексі педагогічного університету. Здається, це дуже просто для глядачів, що ось грають тут, грають там, але є безліч нюансів, потрібно завжди з усіма домовитися. Плюс не забуваємо, що є виїздні матчі, а це поселення, транспорт, якраз ці питання і входять у мої обов’язки. Плюс цьогоріч у нас були гравці із інших міст, яких потрібно було поселити і подбати про їх комфорт. 

– Ви були взагалі осторонь тренувального процесу та формування складу?

– Так не можна сказати. Напередодні сезону усі розуміли: ми йдемо грати проти найкращих команд країни. Я допомогав Саєнку, десь висловлював своє бачення. Крім того, була селекційна робота, ми усі разом із Саєнком та президентом клубу підбирали гравців для вирішення головного завдання: потряпляння в шістку найкращих. Усі розуміли і наші фінансові можливості, і запас, який залишився у клубу з минулого сезону. Від цього і відштовхувалися. 

– Не можу у Вас не запитати, як Ви вважаєте, чому у Володимира Саєнко не вийшло?

– Є внутрішня кухня клубу. Це раз. По-друге, на мою думку, з нами зіграв злий жарт турнір передсезонний у Львові. Здалося усім, що ми можемо грати і показувати результат. На жаль, під час сезону ми цього не побачили. На мою думку, Саєнко зробив дуже багато. Збори, які ми провели, та і селекція, була на хорошому рівні. Але не було результату. І, як усі пам’ятають, після матчу з “Епіцентром” в Одесі його було звільнено.

– Як Вам здається зі сторони, це звільнення очікувалося?

– Зрозумійте: усі хочуть перемагати. Звільнення Саєнка – це не лише вина Володимира. Це вина усього керівництва, гравців. Той матч в Одесі показав усі наші проблеми, які потрібно було негайно вирішувати. Так, було інтерв’ю Володі. Можливо, він дуже гаряче сказав після матчу, але його емоції мені зрозуміло. Такі ігри не можна віддавати. Тим паче, ті м’ячі, що ми пропускали – це рівень точно не FavBet Екстра-ліги.

– Відразу тоді логічне запитання: чи не пропонували Вам повернутися до тренерської діяльності?

– Ні, про це мови взагалі не було. Традиційно після гри я спілкуюся з Ігорем Петровичем. Я думаю, усі розуміють, які у нього були емоції. Черненко – не лише палкий фанат футзалу, а і людина із бізнесу. Думаю, колег він також “підсадив” на футзал, усі дивляться і уболівають за його проект. А тут така поразка. Розмова, як ви розумієте, була неприємна. 

– І відразу пішли розмови щодо іншого тренера?

– Наступного дня я з сім’єю відпочивав на природі. І тут дзвінок від Петровича. Давай, каже, запросимо Скіцка. Я відверто не знаю, звідки була у нього така ідея, але мені вона сподобалася. Тим паче, контакти були, я з Васильовичем відразу переговорив, а потім включився і сам президент. 

“Були думки у мене запросити тренера-консультанта в клуб, як колись це було з Кобзарем”

– Це була єдина кандидатура?

– На той момент – так. Десь у мене в голові були думки, щоб запросити тренера-консультанта сюди. Хто знає історію клубу, то згадає, як у 2005 працював із нами Кобзар і дуже багато дав клубу. 

– Але ж Кобзар зараз не краща кандидатура…

– Так, він там у Харкові собі працює, та і вік. Десь можна було помріяти про Гончаренка, але він тоді ще працював у Рівному.

– Чи не змінилася Ваша роль після його приходу?

– Ні, ми відразу порозумілися і розподілили обов’язки. Повертаючися до першого запитання, так, я міг емоційно щось сказати гравцям, допомагати Васильовичу, але він був головним. Саме Скіцко нам показав, що ми перед сезоном не встигли зробити, і де прийшлося доганяти.

– Чи був у Вас вплив на трансферну політику взимку?

– Давайте будемо говорити відверто. Ми не можемо під час сезону запрошувати багато гравців на солідні зарплати. Конкретно я довго займався пошуками воротаря. Спілкувався з багатьма, зокрема, з Олександром Хурсовим, зондував харківський напрямок. Пошуки пошуками, а тут допоміг відомий футзальний функціонер Василь Симонов, який і порекомендував Сіріцького. Але у нього був контракт із “Кардиналом-Рівне”, довелося вирішувати ці моменти, і тут наш президент зіграв свою роль, який зміг домовитися. Крім того, у мене була розмова з Гончаренком, який добре охарактеризував Олександра. 

– Як Ви оціните трансфер Юліана Горбатого?

– Нам потрібен був гравець із лівою ногою. Усі розуміли, що він не в формі, все-таки виступи в Першій лізі – це не той рівень. Однак у Юліана є професійні задатки, під кінець він почав додавати, але сезон для нас дуже рано закінчився.

– Чи були ще якісь гравці під прицілом, з якими не вдалося домовитися?

– Загалом взимку ми не думали про серйозні трансфери. Наразі ми не можемо собі дозволити із фінансових міркувань “тасувати” гравців чи запрошувати багатьох немісцевих.  

– Ключове питання, про яке хотілося б поговорити – це молодь. Історично так склалося, що в складі ще “СумДУ” зміна поколінь відбувалася поступово і майже безболісно. Зараз, враховуючи, що команда вийшла на новий рівень, молоді в основі практично немає. Чому так відбувається?

– Кадровий кризис відчувається дуже сильно. Я уже 20 років працюю із студентами, і бачу, як змінюється їх світогляд. Раніше було почесно грати за університет, намагатися розвиватися. І не забувайте, що тоді ще актуальнішим було питання футзалу і футболу, гравці постійно грали там і там. І встигали. Зараз все ще затрималося покоління Мисловського-Зеленського. А за ними нікого особливо і немає, на жаль. Перед сезоном я спілкувався зі Сметаненком, Літнім, але у них пріорітет – футбол. Пощастило, що “вихопили” Гурєєва. Були посеред сезону думки, щоб дати йому можливість грати більше, за другу команда в Другій лізі, але я відстояв, щоб Арсен залишився у першій команді. І він відплатив своїм бажанням. І нехай гол в ворота “ХІТа” і не був якимось видовищним чи красивим, але це гол. На жаль, на тренуванні він отримав прикру травму і довго лікувався. Але його прогрес помітний, в наступному сезоні ми розраховуємо на нього, як на бойову одиницю. 

 – Також незакінченою залишилася сторінка із студентським чемпіонатом України. Можливо, я неправильно шукає інформацію на сайті ВФАС, але немає жодних повідомлень щодо завершення чи продовження чемпіонату. Враховуючи, той склад, який є у “СумДУ”, сумчани якраз – один із фаворитів турніру. Плюс – минулорічне фіаско потрібно якось виправляти. Чи немає у Вас якихось даних щодо турніру?

– Так, на жаль, із інформацією туго у ВФАС, доводиться, як 20 років тому усе вирішувати у телефонному режимі. Нещодавно телефонував Юрій Кондрат’єв і запитував мою думку щодо продовження турніру. Ми готові грати, тим паче йде мова про формат “Фіналу восьми”, щоб все провести максимально швидко.

– А не знаєте, які настрої у інших команд?

– Чесно, під карантину ні з ким не бачився, не спілкувався. Є надія, що це питання буде якомога скоріше вирішено. 

Прес-служба “Food Centre-СумДУ”