Новости

Володимир Гримайло про завдання та напрямки розвитку футзалу.

Володимир Гримайло вже понад 10 років активно долучається до розвитку різних видів спорту і як практик, і як науковий пошукач. Він є віцепрезидентом та виконавчим директором Асоціації футзалу України, юристом за освітою, членом Виконкому Спортивного комітету України, арбітром Палати з вирішення спорів при Федерації футболу України (Української асоціації футболу), адвокатом та засновником спортивного консалтингового агентства «Sport Lex».

Ви є одним з керівників «Асоціації футзалу України», яка до 2013 року називалася «Асоціація міні-футболу (футзалу) України», а ще раніше «Федерацією міні-футболу України». Сьогодні в інформаційному просторі, поряд з футзалом, зустрічаються новини про міні-футбол, Кубок Кличка з міні-футболу, чемпіонат Європи та світу з цього виду спорту. Внесіть ясність: це Ваші колеги, які виокремилися чи конкуренти?

Я не хочу нікого образити, але на сьогоднішній день я не знаю такого виду спорту як міні-футбол. Не в тому розумінні, що нема такої гри чи певних змагань, а в тому, що нема такого виду спорту. Держава його не визнала і, відповідно, не може його ні підтримувати, ні фінансувати. Є три види спорту, які визнані державою Україна та входять до футбольної сім’ї. Це: футбол, футзал та пляжний футбол, які на міжнародному рівні управляються УЄФА та ФІФА, причому для їх позначення використовується різна термінологія: football, futsal та beach soccer, відповідно. В Україні футзал ФІФА, керуючись притаманною в СРСР термінологією, довгий час називався «міні-футболом». І це при тому, що на рівні ФІФА даний вид спорту завжди називався футзалом. До 2013 року в назві асоціації використовувалося по-суті два терміни – так би мовити традиційно-історичний «міні-футбол» та офіційний і юридично правильний «футзал». Разом з тим у Реєстрі визнаних в Україні видів спорту завжди використовувався лише термін «футзал». 2013 року делегати конференції залишили в назві Асоціації лише слово «футзал», яке відповідає як термінології ФІФА, так і термінології Реєстру Мінмолодьспорту.

Все-таки в чому різниця між сьогоднішнім футзалом та міні-футболом, які існують в Україні судячи з усього паралельно?

Різниця в усьому: в правилах гри, в розмірі майданчика, в ігровому покритті, в розмірі м’яча, у параметрах воріт, кількості гравців і т.д. Різниця в тому, що футзал – це офіційний вид спорту, а, так званий, міні-футбол – це просто ще одна форма рухової активності. Футзал офіційно визнаний як в Україні, так і на рівні всіх міжнародних спортивних федерацій на чолі з Міжнародним олімпійським комітетом. А всесвітня організація, яка займається міні-футболом на даний момент не визнана не лише МОК, а й цілим рядом інших міжнародних організацій: ні антидопінговою організацією WADA, ні Всесвітньою асамблеєю міжнародних спортивних федерацій GAISF/SportAccord, ні Асоціацією визнаних МОК міжнародних федерацій ARISF.

Яке основне завдання Асоціації футзалу України: популяризувати футзал?

Не тільки. Основне завдання – розвивати такий вид спорту як футзал, шляхом здійснення цілого ряду організаційних, правових, економічних, медійних, маркетингових та інших дій у всіх напрямках розвитку виду спорту.

Які напрямки розвитку футзалу здійснює АФУ?

Медійний, навчально-методичний, арбітраж, дитячо-юнацький, ветеранський, жіночий, студентський, аматорський та масовий, футзал вищих досягнень (Екстра-ліга, Перша та Друга ліги, Кубок України), інститут національних збірних з футзалу. В кожному з цих напрямків є свої організаційні, правові та економічні аспекти. Асоціація проводить в спортивний сезон більше сорока всеукраїнських змагань. І це не рахуючи цілої низки короткотермінових турнірів, відомчих та корпоративних змагань чи разових матчів.

Відомчі змагання – це турніри правоохоронців?

Не лише. Це – чемпіонати, турніри та Кубки України з футзалу серед різних воєнізованих структур Міноборони, Міністерства внутрішніх справ, серед працівників прокуратури, адвокатури, органів правосуддя і т.д. Є ще офіційні змагання серед фізкультурно-спортивних товариств, таких як «Динамо», «Україна» та «Колос».

Як АФУ взаємодіє з Українською асоціацією футболу, колишньою ФФУ?

Ми – асоційований член УАФ з комплексом відповідних прав та обов’язків, якому передані усі права з організації та проведення змагань з футзалу в Україні на підставі відповідного договору. АФУ, в свою чергу, делегує ці повноваження своїм членам на обласних рівнях.

Які ключові досягнення в українському футзалі, починаючи з 2013 року, коли змінилося попереднє 20-річне керівництво Асоціації?

З точки зору спортивних досягнень команд, то вони прийнятні, але не такі, яких прагне досягти наша команда однодумців, тренерські штаби та гравці збірних. На рівні головної національної збірної ми прагнули і докладали максимальних зусиль аби здобути медалі на чемпіонатах світу та Європи. Однак, цього, на жаль, досягнути не вдалося. При цьому, завдяки своїй грі, чоловіча збірна стабільно утримує 5-ту сходинку європейського рейтингу УЄФА та 8-му позицію у світовому рейтингу ФІФА. Інші наші збірні досягнули кращих показників. Так, чоловіча та жіноча студентські збірні стали призерами останнього чемпіонату світу в Казахстані (третє та друге місця, відповідно). Жіноча національна збірна пробилася у фінал чотирьох першого історичного чемпіонату Європи з футзалу у 2019 році, а юнацька збірна – є однією з восьми кращих в Європі та прийме участь у першому юнацькому Євро з футзалу у вересні цього року.

Але про досягнення чи їх відсутність судити не нам самим, а футзальній громаді: гравцям, тренерам, ДЮСШ, керівникам клубів, регіональним футзальним керівникам, УАФ, Мінмолодьспорту. Я не буду говорити про досягнення, а коротенько скажу лише про ключові зміни, зрушення та нововведення, які були впроваджені нашою командою з 2013 року.

Усі наші збірні отримали відчутно кращі умови підготовки та на дві голови якісніші спаринги з топовими футзальними збірними, суттєво виросла кількість таких спарингів. Усі збірні отримали незалежних тренерів.

У 2015 році в АФУ було розроблено та затверджено на рівні Мінмолодьспорту навчальну програму з футзалу для ДЮСШ. Цим базовим документом чомусь ніхто раніше не займався, хоч колишній керівник Асоціації й очолював Центр ліцензування ФФУ. Однак, тільки наявність такої програми могла стати підставою для встановлення тренерських ставок та відкриття відділень і секцій з футзалу при різних ДЮСШ. На сьогоднішній день це вже дало свої плоди – з 2016 року в країні відкрито більше 20 відділень з футзалу при ДЮСШ. Також, було суттєво реформовано саму систему проведення дитячо-юнацьких змагань з футзалу, відчутно зросла як кількість самих змагань, так і більше, ніж в два рази підвищилася кількість команд-учасниць. Запроваджено нові всеукраїнські змагання: Шкільна футзальна ліга України та Юнацька Екстра-ліга, запущено та структуровано Аматорську футзальну лігу України.

По-суті з нуля створено навчально-методологічний напрямок. Впроваджено систему навчання футзальних тренерів за дипломами «С» та «В», системно проводяться навчальні курси для тренерів та арбітрів. Налагоджено конструктивну співпрацю з Мінмолодьспортом, Міносвіти та Спортивним комітетом України. Наведено порядок в структурі членства, приведено його у відповідність до вимог УАФ-УЄФА. Системно проводяться робочі зустрічі з активом, представниками регіональних асоціацій та команд щодо абсолютно усіх питань розвитку та популяризації футзалу.

Значно підвищено рівень медійної складової. Це можливо, трішки дико звучить, але ще шість років тому, асоціація не мала жодного представництва в соціальних мережах, а сам сайт відвідували в місяць не більше 1500 відвідувачів. На сьогодні Асоціація представлена в трьох соціальних мережах, а відвідування сайту в пікові моменти досягає майже 100 000 відвідувачів на місяць. Крім цього, суттєвою позитивною зміною є вихід футзалу на телебачення. І це стосується не лише матчів збірних, а й клубних змагань.

В цілому, вважаю, що за цей період зроблено дуже багато правової, технічної та адміністративної роботи, можливо, не зовсім помітної на перший погляд, але найголовніше за цей період – змінено філософію управління футзалом, як видом спорту.

Чого  не вдалося зробити?

Найболючіше питання – залучення грошових ресурсів. Ми розробили не один десяток спонсорських пропозицій щодо залучення партнерів на різні напрямки розвитку футзалу. Однак, беручи до уваги сучасний стан та реальний маркетинговий потенціал «на місцях», на даний момент конкурентно «продавати» виходить лише матчі національних збірних.

Нам вдалося укласти контракт з компанією Select, у відповідності до якого усі напрямки футзалу отримують 500  м’ячів на сезон. Ми сильно дорожимо та гордимося цією співпрацею. Точково вдається залучати партнерів під заходи збірних команд чи на окремі події чи матчі. А от системно на весь футзал, поки що, на жаль, не вдається….

Що не так із залученням спонсорів у футзалі?

Будь-якого спонсора цікавлять три показника: цільова аудиторія (її кількість, її інтереси та прагнення, канали взаємодії з нею), видовищність гри (ракурс та картинка показу, якість трансляції, динаміка та інтенсивність самої гри), якісний маркетинг навколо гри (афіші, анонси, промо, залучення вболівальників, акції, розіграші, рекламні прояви і т.д.). І якщо ці показники присутні і задовольняють бажані для спонсора параметри, то співпраця складається. На рівні домашніх матчів збірних чи певних одиничних матчів, в організації яких безпосередньо приймає участь АФУ (наприклад, Суперкубок, фінали кубків чи ліг, Матч Зірок), ми намагаємося максимально задовільнити ці показники і, відповідно, вдається заручитися певною підтримкою від спонсорів. Вона носить точковий, а не системний характер, оскільки системність може з’явитися лише, коли ці показники носитимуть всесезонний характер під час проведення регулярних змагань протягом змагального сезону.

Видається, що системність, яка може зацікавити спонсорів, повинна бути забезпечена скоріше на клубному чи командному рівнях. Яка робота може її гарантувати?

Перше – це робота з аудиторією-вболівальниками. Не просто їх наявність, а саме робота з ними, яка включає організацію відвідування домашніх та виїзних матчів, організацію розіграшів та акцій, інші форми залучення. Мусить бути робота з публікою в залі до, під час та після гри. Це базовий показник, який дає відповідь на запитання: хто ваша аудиторія, що її цікавить, які в неї інтереси та соціально-економічний рівень, наскільки вона віддана клубу, його традиціям та історії?

Друге – забезпечення видовищності матчу. І не лише суто в ігровому плані (гостра гра все ж краще, ніж нудне катання м’яча), а й насамперед те, як чи яким чином його презентувати або показувати, зі скількох камер та з яких ракурсів здійснюється такий показ, стан та фотогінічність самої арени, банерна лінійка, яка потрапляє до фото та відеокамер, коментатор, титри, повтор ігрових моментів і т.д.

Далі. Організатори матчів повинні працювати над підвищенням відвідуваності матчів. Які механізми використовує клуб задля залучення вболівальників на матчі, в які дні та у котрій годині проходять такі ігри? Вони влаштовують вболівальників? Під час гри проводяться якісь активності, які стануть додатковим аргументом на користь відвідуваності матчу? І я вже не говорю про продаж вхідних квитків. Бо для того, щоб продавати – потрібно дати якусь цінність, за яку вболівальник готовий заплатити свої гроші.

Наступне. Що є найчіткішим ідентифікатором вболівальника та команди, що є свідченням їх єдності? Атрибутика. Скільки у нас клубів мають свої, вільно доступні вболівальникам, шарфи, вимпела, плакати, календарі, канцелярія, клубні прапори чи інші види командної атрибутики? Відповідь не втішна

В цілому тут важко дати якийсь чіткий рецепт, і тим більше гарантувати наявність відчутного результату, але під лежачий камінь вода не тече. Ми можемо скільки завгодно надувати щоки і говорити які ми круті і класні, але спонсора цікавитимуть чіткі показники: кількість переглядів, кількість вболівальників на трибуні, на скільки ваш захід розрекламований в місті, в соціальних мережах, чи є навколо нього ажіотаж, чи будуть якісь «вкусняшки» в ході матчу, як це все разом виглядає в комплексі і т.д.

Як у футзалі справи з агентами? Наскільки розвинений цей ринок у футзалі?

Зараз у нас їх називають посередниками, хоч суть та функції змінилися не суттєво. Такий ринок є, але жодних порівнянь з футболом. Думаю тому, що на відміну від футболу, у футзалі на цілі порядки нижчі заробітні плати гравців, як і суттєво нижчі їхні трансферні вартості. Звідси і невисока зацікавленість посередників цим напрямком.

Яку б пораду Ви могли дати гравцям-футзалістам?

При виборі початку чи продовження кар’єри завжди спочатку вибирати президента клубу, потім тренера і  лише в кінці клуб. Цей порядок обов’язковий.

Футзал потрапляє під моніторинг WADA. Як справи з дотриманням антидопінгових вимог?

Є такий спортивний анекдот: поки не впіймали – це вітаміни, а коли впіймали – значить допінг (сміється). Якщо серйозно, то усі учасники всеукраїнських змагань та гравці всіх рівнів збірних потрапляють під вимогу пройти процедуру антидопінгового контролю. Відмова пройти допінг-тест прирівнюється до наявності допінгу з усіма відповідними наслідками. Не знаю напевне за більш ранні періоди, але за останні сім-вісім років – позитивних тестів в українських гравців зафіксовано не було. В минулому сезоні цілий ряд клубів-учасників «Екстра-ліги» пройшли таку процедуру, ні в кого мельдонія не знайшли (сміється). Тому, все добре.


Чи є у футзалі договірні матчі, коли домовляються між собою команди чи коли одна команда стимулює в незаконний спосіб арбітра матчу задля  необхідного результату?

Мені про це невідомо. Хоча ми бачимо, що часом в соціальних мережах лунають підозри і натяки в ту чи іншу сторону. Але це більше голослівні звинувачення і емоційні підозри, які дуче часто лунають, як обґрунтування чи пояснення причин своєї поразки. Давайте факти, будемо з ними працювати і знімати разом усі підозри, а у разі їх підтвердження – вживати дієвих заходів впливу, щоб іншим не повадно було. АФУ як ніхто інший, зацікавлена в етичній, чесній та безкомпромісній грі. Це наше лице, наш імідж, ми репрезентуємо державу на міжнародній арені як на клубному рівні, так і на рівні збірних. Тому ми, як структура, яка організовує та проводить футзальні змагання найперші зацікавлені у спортивній чистоті нашого виду спорту.

У вас є чіткі механізми як боротися з підкупом арбітрів та команд?

Там, де не дають, там і не беруть. Це базове розуміння: не повинно бути пропозицій. Є таке неписане правило: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Аналогічно й має бути у спорті:  ніхто, нічого, нікому не повинен давати. Все просто. На рівні спортивних організацій є Кодекс етики та чесної гри, регламентні вимоги і деякі президенти клубів «Екстра-ліги» поставили свій підпис під Меморандумом про етику, повагу і ділову репутацію. Розумію, що це більше джентльменська угода, але й Асоціація не прокуратура, не НАБУ і навіть не суд. Всі отримані нами факти про будь-які незаконні корупційні дії будуть передаватися як до правоохоронних органів, так і до Комітету етики УАФ для прийняття необхідних рішень. В самої ж АФУ не може бути чітких алгоритмів такої боротьби. Такі правила поведінки визначаються Кримінальним кодексом та антикорупційним законодавством.

Арбітраж у футзалі – болюче питання чи повсякденне?

Болюче. В тому плані, що якісних арбітрів не вистачає задля проведення усіх без винятку футзальних змагань. Але всі навчання, збори і тести не є запорукою від помилок чи неуважності. Арбітр – це така ж людина, як гравець чи тренер. Вона може – увага! – помилятися. Гравець може невдало виконати якийсь ігровий момент чи дію, може допуститися тактичної помилки, не розгадати задуму партнера по команді чи вийти на змагання з поганим настроєм, внаслідок сімейних чи особистих проблем. Тренер може обрати невдалу тактику чи стратегію матчу, не вгадати із заміною та випустити гравця, який психологічно чи фізично не готовий в цьому матчі. Те саме стосується арбітра: він може під емоційним тиском та атмосферою матчу помилитися в трактуванні певного ігрового епізоду, може щось не помітити або неправильно потрактувати. Дуже прикро, що подекуди лунають голослівні звинувачення на адресу арбітрів, просто виправдовуючи свій програш. Ми часом переглядаємо момент в уповільненому режимі, роздивляємося з різних ракурсів (там де це взагалі, в наших реаліях, можливо побачити більше ніж з одного ракурсу), і то епізод не до кінця зрозумілий чи однозначний, а тут особа перебуваючи на майданчику в долі секунди повинна прийняти об’єктивне рішення. Не дарма у футболі, майже через 150 років розвитку, вводиться система відео-повторів VAR. В чому її покликання? Дати можливість арбітру побачити момент з іншого ракурсу, недоступного йому в момент перебування на полі. Ключове питання в арбітражі: однотипне трактування ігрових моментів всіма арбітрами та уникнення упередженості. Впевнений і бачу, що нинішній Комітет арбітражу АФУ справляється з цим завданням на декілька порядків краще, аніж це було в минулому.

Чи вправі керівник команди, тобто особа, яка фінансує/витрачає свої кошти на команду і так би мовити замовляє музику – диктувати свої умови АФУ типу що, коли і як потрібно робити?

Ви правильно сказали: витрачає кошти на СВОЮ команду. Якщо хтось і вправі щось диктувати, то, очевидно, що це не команда чи клуб, а організації, які розвивають спорт. В нашому випадку – це ФІФА, УЄФА, УАФ та АФУ. Увесь, як Ви його назвали «диктат», йде зверху вниз, а не навпаки. Інвестор клубу може диктувати свої умови співпраці «зверху-вниз» тренеру, гравцям та адміністративно-технічному персоналу.

Але давайте відійдемо від терміну «диктат» і будемо послуговуватися принципами розумності та доцільності. За ініціативи президента АФУ Сергія Владики ми вже протягом шести сезонів проводимо зустрічі серед керівників клубів чи команд різних рівнів. На цих зустрічах представники висловлюють свою позицію з усіх питань організації та проведення того чи іншого змагання. Чиїсь пропозиції отримують підтримку більшості, чиїсь – ні. Потрібно, щоб завжди перемагав здоровий глузд та принцип більшості.

Чи достатньою є кількість команд вищих досягнень в Україні для успішного розвитку футзалу?

Не достатньо. У змаганнях вищих рівнів як серед чоловічих, так і серед жіночих команд така потреба є надто відчутною. В чоловічій «Екстра-лізі» таких команд 10, а у Вищій жіночій лізі лише 7. Цього явно недостатньо, але для цього є цілий ряд об’єктивних  причин, які ні інвестори, ні тим більше АФУ не можуть ні змінити, ні впливати на їх усунення.

Увесь наш спорт, в тому числі футзал, закручений на економіці, як гайка на болті (сміється). Спорт – це віддзеркалення усіх економічних і навіть політичних проблем в державі. Важко з усім цим в державі – важко і спорту. І взагалі така величина, які кількість команд не залежить ні від АФУ, ні від іншої організації, яка розвиває свій вид спорту. Кількість команд залежить лише від наявності ресурсу в тих осіб, які утримують ці команди. Я жодного разу не зустрічав керівника команди чи клубу, який би не приймав участь у всеукраїнських змаганнях, мотивуючи свою неучасть наявністю заявкового внеску, його розміром чи поганою або непідходящою системою розіграшу змагань. Всі відмови зводяться до наступного: або не в змозі утримувати команду (рівень заробітних плат гравців, роз’їзди, проживання, харчування, забезпечення системного тренувального процесу), або низький чи невисокий рівень власних виконавців (нема ким грати), або ще рано нам грати на такому рівні. По-суті, всі причини носять економічний характер. І їх усунення не залежить від рішень АФУ, Виконкому, регламенту чи чогось іншого в цьому роді.

Ми у сезоні 2013\2014 років радикально знизили заявкові внески в «Екстра-лізі». Це дало якийсь якісний чи кількісний ефект? Ні. Хто не мав економічної змоги утримувати команду в Екстра-лізі – у того вона і не з’явилася. Схожа ситуація була і в жіночому футзалі здається перед сезоном 2016\2017 років. Ми обговорювали зі всіма представниками цілий ряд питань, в тому числі розмір внеску. Більшість клубів погодилися, що він складе аж 3 000 гривень. Три команди говорять – це надто багато. Ми говоримо: давайте взагалі без внеску всі заявляйтеся, якщо це збільшить кількість учасників. Без жодних змін, нові три команди не приєднуються. Це ілюстрація того, що причини участі-неучасті суто економічні.

Тоді з якою метою або для чого створюються футзальні клуби чи команди?

Конкретні інвестори-керівники команд створюють, фінансують та утримують команди на будь-якому рівні не для АФУ, не для її керівництва і не для регіональних асоціацій футзалу. Вони утримують ці команди для себе, для своїх амбіцій, своїх мрій, для підтримки своїх працівників, друзів. Деякі утримують команди задля задоволення. Більш системні керівники вкладають також ресурси в дитячі та юнацькі колективи, прагнути виховати гравців, які в майбутньому поповнять їх  команди більш високого рівня чи трансфером підуть в інші клуби на більш високу заробітну платню.

Чому вболівальники неохоче відвідують футзальні змагання?

Тут потрібно вести мову на двох рівнях: на клубному та на рівні збірних. На рівні збірних така проблема менш відчутна. Тут кількість відвідувачів дещо коливається від рівня суперників та міста, в якому грають збірні. Матчі з топ-збірними Іспанії та Італії зібрали повні палаци спорту в Києві та Харкові відповідно. Разом з тим, офіційна група основного раунду Чемпіонату Європи з футзалу  в Києві з менш титулованими суперниками (Чорногорія, Бельгія та Хорватія) зібрали менші аудиторії.

На клубному рівні ця проблема стоїть більш гостро. Чому вболівальники не відвідують матчі? Їм, мабуть, нецікаво. Не цікаво ДЕ грають, не цікаво ЯК грають, не цікаво З КИМ грають, не цікаво КОЛИ грають. Всі ці фактори в певній мірі впливають: місце проведення матчу (який зал, де він знаходиться, чи є там місця для комфортного розміщення вболівальників чи потрібно простояти весь матч). Далі – час початку і закінчення гри (одна справа в суботу о 16-00 і зовсім інша в середу в 12-00). Наступне: рівень та видовищність самої гри (гра команди цікава чи «Карпати знов програли футбол», які амбіції і сила команди в цьому сезоні, як команда віддається грі і т.д.), статус та звання суперника (якісь історичні дербі, певні історії протистоянь команд, тренерів чи футзалістів та інше). Тільки задовільнивши в повній мірі   ці показники – можна говорити про створення умов для відвідуваності матчів.

Крім цього, не забуваємо про онлайн-доступність перегляду матчів. З однієї сторони – це сучасний тренд та підвищення кількості переглядів, з іншої сторони – це одна з можливих причин невідвідування живих матчів та їх перегляд перед екраном.

Чого очікують вболівальники від організаторів?

У всіх видах спорту, у всіх країнах вболівальник очікує від організаторів максимального залучення, додаткової вигоди та визнання. Це стосується як клубів чи команд у внутрішніх змаганнях, так і АФУ під час організації міжнародних поєдинків збірної.

Чи цікавий футзал для телеглядачів?

Якщо він класно знімається, то безумовно. Одна справа трансляція з однієї камери в темному залі, зовсім інша – зйомка з 4-5 камер, з повторами, з титрами, з коментатором, з прекрасним освітленням та оформленням залу і т.д. Прекрасним свідченням цього є показники телеаудиторії під час трансляції на телеканалі X-Sport топових матчів серед клубів «Екстра-ліги» та, особливо міжнародних поєдинків національних збірних з футзалу.

Під час футзального ЄВРО-2018, з мегакрутою телевізійною картинкою, яке транслювали телеканали Футбол 1 та Футбол 2 – взагалі були зафіксовані рекордні для української аудиторії показники переглядів такого роду спортивних матчів.

Давайте подивимося яка у нас в футзалі історія з традиціями на клубному рівні?

Найстарше наше дербі – це так зване енергетичне дербі між львівською «Енергією» та івано-франківським «Ураганом». Але давайте чітко розуміти, що найстаршому клубу «Екстра-ліги»– це львівська «Енергія» – всього 18 років. А в цілому лише трьом існуючим клубам  «Екстра-ліги» більше 10 років (Кардинал, Ураган та Енергія). Як для українського футзалу, якому 26 років, то це вже суттєвий вік. Однак, для формування історичних традицій та культури в класичному розумінні цього слова, таких термінів, мабуть, замало. У «Екстра-лізі» немає жодного клубу, який би виступав у найвищому дивізіоні більше 20 років, тому можна сказати, що наші національні традиції знаходяться на стадії свого зародження та формування.

Яка найгостріша проблема в українському футзалі?

Думаю, дитячо-юнацький футзал. Цей напрямок, в силу різних причин, довгий час системно не розвивався, відповідно майже зникла поповнюваність команд вищих рівнів якісними молодими гравцями. Тому, лише відчутні зрушення у царині дитячо-юнацького футзалу – дозволять не втратити позиції та марку українського футзалу на всіх напрямках. Значне підвищення масовості, впровадження системних дитячо-юнацьких змагань у всіх вікових групах, запуск Юнацької Екстра-ліги та створення національних команд U-17 та U-19 – покликане відновити та перезапустити цей напрям. Буде система та масовість на дитячому рівні – буде вибірка на юнацькому рівні, а далі й на рівні командного футзалу вищих рівнів, з представників яких формуватимуться й національні збірні.

Чи існує в українському футзалі спортивний принцип переходу між лігами?

В чистому вигляді – ні. Що таке спортивний принцип? Це – певна система відбору кращих команд на підставі їх спортивних результатів та забезпечення рівності підбору учасників за однаковими показниками, а також взаємна поповнюваність ліг між собою. Але для цього потрібно мати критичну масу чи сталу кількість команд-учасниць, з якої можна вибирати цих кращих. А якщо такої кількості нема, то, очевидно й вибирати нема з чого. Звідси й питання: для чого потрібен нормативно встановлений спортивний принцип, якщо з нього будуть робитися виключення, або який в силу нашої реальності не буде виконуватися. Приклади з футболу останніх сезонів дуже ілюстративні та красномовні.

Якщо такий принцип впроваджується, то він повинен безвідмовно працювати і дотримуватися як на шляху знизу-вверх, так і зверху вниз. Тобто коли є однозначний та чіткий обов’язок останніх команд ліги перейти в нижчу за рангом лігу, і однозначний обов’язок призерів нижчої ліги перейти у вищу за статусом лігу. Без виключень, обов’язок і крапка. Однак практична реальність така, що не усі, хто отримав призові місця прагнуть підвищитися в класі. Чому? Бо не мають для цього коштів. Тому немає жодного сенсу встановлювати штучні бар’єри, як мінімум до того моменту, допоки усі ліги не будуть наповнені оптимально достатньою кількістю команд.

Давайте поговоримо про вболівальників.

Вболівальники – це джерело енергії для гравців, для менеджерів, для спонсорів. Їхня діяльність поза межами ігрового майданчику та особливо під час гри не лише передає підтримку своїм командам, а й створює антураж, особливу атмосферу спортивного свята, радісної ейфорії та прекрасної відео-картинки. Власне фани та вболівальники (точніше достатня та видима їх частина) – це одна з причин зацікавленості спонсорів. Я бував не на одному матчі, де в гробовій тиші «професура» з поважним виглядом переглядає матч і відпускає репліки сусідам типу «не так вдарив», «не прочитав момент», «не встиг» і т.д. Жалюгідне видовище. Як команда, серед цих «мерців на трибунах», може надихнутися на перемогу? Невже заради цього спортсмен проявляє дива своєї техніки на грані фізичних можливостей? Між публікою, фанами та командами повинен бути емоційний та енергетичний зв’язок, коли одні себе асоціюють з іншими.

Чи є фан-рухи та фан-культура в українському футзалі?

Так, вони є, хоча можливо їх становлення ще перебуває на стадії розвитку. Вбачається, що є два різновиди таких рухів. Перший – це організовані вболівальники, які в тій чи іншій формі присутні у більшості клубів «Екстра-ліги» та клубів Першої ліги. Другий – це класичний клубний фан-рух, який супроводжує найстарші футзальні клуби – Ураган, Кардинал, Енергію. Останнім часом дуже сильно та позитивно про себе заявили на всеукраїнській арені фани «Food-Centre»,  «Галицької здоби» та «Любарта».

На матчах же національних збірних ці розрізнені фан-угрупування об’єднуються, дуже часто з футбольними фан-групами, і підтримують наші збірні команди. Це дуже круто і атмосферно, коли чуєш на матчі їхні вигуки, кричалки, барабани і пісеньки про одного мого тезку з півночі  (сміється).

Хто найголовніша дійова особа в українському футзалі?

Безумовно, це – гравці. Саме завдяки їх грі, їх зусиллям та старанням – ми можемо спостерігати найкращі футзальні баталії. Від їх сили та умінь українську збірну знають і поважають на міжнародній арені.

Якщо говорити про менеджерів, то безсумнівно таким є президент АФУ Сергій Владико – головний ідеолог сучасних змін в українському футзалі, який не просто вболіває за український футзал, його розвиток та імідж, а приймає безпосередню участь в діяльності окремих напрямків і вкладає чималі особисті кошти в розвиток нашого виду спорту.

Діяльність АФУ критикують в ЗМІ та соціальних мережах?

Звичайно. Критика супутня будь-якій діяльності. Хтось колись сказав, що успіх – це справа чистого випадку, і про це вам будь-який невдаха скаже (сміється). Ми робимо свою справу в тих економічних, культурних і соціальних умовах, які мають місце. Черг бажаючих працювати саме в таких умовах не видно. Наша мета – не просто зчинити галас своєю діяльністю чи якусь метушню. Важливо робити дійсно важливі, базові та системні кроки, спрямовані на майбутній розвиток українського футзалу загалом, а не просто шуміти. Моя мама, наприклад, створює нульовий рівень шуму, проте коли вона щось говорить, я її слухаю (сміється).

Як Ви ставитися до критики?

До конструктивної критики – дуже позитивно, адже вона корисна, бо тренує тебе і дозволяє поглянути на певну ситуацію під іншим кутом зору. А до критиканства, коли біле називають чорним або навпаки – байдуже, зі сміхом та співчуттям. У будь-якому виді спорту, і футзал тут не є виключенням, завжди є ті, хто стоять на боковій лінії і про все, що відбувається знають та мають свою думку. Фішка в тому, що вони стоять не на полі, а за лінією поля.

У Вас є якась мрія у футзалі?

Звичайно. Мрію, щоб національна збірна здобула медалі на чемпіонаті світу та Європи, а також привезти в Київ збірну Бразилії.

Наші збірні гратимуть найближчим часом в Україні?

Так, 22-24 вересня в Івано-Франківську чоловіча збірна України зіграє міжнародний міні-турнір з Грузією та Румунією. Принагідно запрошую вас та вболівальників підтримати нашу команду в цьому прекрасному місті.

Джерело  — scu.org.ua/

Денис Зеленкевич про акліматизацію в команді «FOOD CENTRE-СУМДУ» та завдання на сезон.

Пред стартом в Екстра лізі пресс-служба «FOOD CENTRE-СУМДУ» мала можливість поспілкуватися з новачком команди Денисом Зеленкевичем

-Денис, ти вже пройшов збори з командою, як пройшла акліматизація в новій команді?

Все відмінно! Колектив хороший, дружній!

З більшістю хлопців був знайомі, адже вчимося в одному університеті, грали разом з студентами. Тому з акліматизацією ніяких проблем не було.

Ви зіграли товариську гру з ХІТом і турнір у Львові. Які завдання стояли перед турніром і чи задоволений ти результатом?

Я думаю, головним завданням було підготуватися через ці ігри до сезону, напрацювати поєднання, стандарти. Можна сказати, що задоволений, було 5 ігор з дуже сильними суперниками, впевнений, що кожна з них пішла нашій команді на користь.

– Які очікування від старту Екстра ліги?

Швидше вже хочеться почати сезон, так би мовити, увійти в ігровий ритм. Всі ігри будуть важкі, безкомпромісні, адже всі розуміють, що кожна перемога, кожне здобуте очко буде на вагу золота.

– Які завдання перед собою ставить Денис Зеленкевич на сезон?

В першу чергу хочеться домогтися з командою потрапляння в шістку, вважаю це найголовнішим завданням. Що стосується особистих завдань, то хочеться принести команді якомога більше користі, а також кожен день вдосконалюватися як гравець, стати сильнішим.

– Що скажеш уболівальникам перед стартом?

Я гадаю, в Україні всі прекрасно знають, яка величезна підтримка вболівальників в Сумах. Впевненний, що в цьому сезоні на трибунах стане ще більше людей. Приходьте, підтримуйте нас! Ми дуже на вас розраховуємо!

Пресс-служба  «FOOD CENTRE-СУМДУ»

С Днем рождения, Руслан!

Сегодня свой День Рожденья празднует Руслан Хорошун. Профессиональные и качественные видеообзоры которого радуют любителей футбола. Ассоциация футзала Сумщины от души поздравляет Руслана с его праздником, желает здоровья, вдохновения и новых свершений!

Сумчанин Артем Фаренюк розповів про дебютний рік у складі НФК «Ураган» та національній збірній України

Найкращий бомбардир сезону 2018/2019 в Екстра-лізі Артем Фаренюк розповів про дебютний рік у складі НФК «Ураган» та національній збірній, кубкові звитяги івано-франківської команди та підготовку до матчу за Favbet Суперкубок України і нового сезону Favbet Екстра-ліги.

– Артеме, у попередньому сезоні Екстра-ліги Ви стали найкращим бомбардиром, оформивши своє звання на останніх секундах заключного матчу. Розкажіть про свої емоції щодо такого результату.
– Звісно, дуже приємно стати найкращим бомбардиром. Насправді, це є заслугою всієї команди. Голи – це результат роботи всього колективу.

– Тим не менш, попередній сезон став для Вас дебютним у складі «Урагана». Можете вважати для себе його вдалим завдяки переїзду до Івано-Франківська?
– Так, звичайно. Мій перехід до «Урагана» – це крок вперед. Відчуваю прогрес у своїй грі. Тому, безперечно, сезон, проведений у складі івано-франківської команди можу занести до свого активу.

– Окрім клубних успіхів, Ви встигли дебютувати і у національній збірній та відзначитися у воротах збірної Хорватії у товариському поєдинку. Скажіть, наскільки додає впевненості досвід виступів на міжнародній арені?
– Безумовно, такий факт не може не тішити. Сподіваюся, що і у майбутньому своєю грою заслуговуватиму на виклики до збірної. Так, це додає впевненості, однак, потрібно постійно доводити своєю грою, що ти гідний виступати за збірну. Ти не маєш права на те, аби скидати оберти чи розслаблятися.

– Розкажіть, як триває підготовка «Урагана» до старту у новому сезоні.
– Перший збір команда провела в Івано-Франківську. Після цього на два тижні відправилася до Польщі. Там ми провели ще один тижневий збір, а також взяли участь у турнірі «Futsal Masters», де також виступали такі клуби як «ЕРА-ПАК» (Чехія), «Сокіл» та «Барселона Ласса Б» (Іспанія). На жаль, з каталонцями ми так і не зіграли, втім, зустріч з чеською командою, яка минулоріч виступала у Лізі чемпіонів, вважаю чудовим досвідом. Матч з «ЕРА-ПАКом» вказав нам на слабкі місця та показав над чим треба працювати. Це індикатор роботи команди на конкретному етапі.

– До слова, у матчі за 3-тє місце «Ураган» здолав ще одного представника Favbet Екстра-ліги – «Сокіл». На Ваше переконання, чим відрізняються протистояння українських команд у чемпіонаті та під час закордонних турнірів?
– Важко сказати. Ми грали на специфічному покритті – терафлексі. З цим суперником у нас завжди цікаві та бойові поєдинки. У певний мірі їх можна назвати принциповими. Думаю, за напругою матчі не надто відрізнялися.

– Минулого сезону «Ураган» став тріумфатором Кубка ліги та Кубка України, здолавши «Продексім» у фінальних зустрічах, натомість, поступився херсонцям першою сходинкою в Екстра-лізі. Які фактори стали перевагою команди у кубкових турнірах та не дозволили здобути золоті медалі чемпіонату?
– У фіналі Кубка України ми грали на своєму паркеті. Команда дійсно відчувала неабияку підтримку вболівальників. Цього нам якраз-таки і не вистачило у передостанній зустрічі чемпіонату, яка проходила у Херсоні. Минулий сезон завершився певною недомовленістю з нашого боку. На жаль, свого останнього слова ми так і не сказали. Прагнемо взяти реванш у «Продексіма» за підсумками суперкубкового матчу. Щодо Кубка ліги, то я не брав участі у вирішальних поєдинках, однак, безумовно, нашій команді завжди приємно здобувати трофеї.

– Наскільки важливо «Урагану» розпочати сезон з завоювання трофею для подальшої впевненості?
– Безумовно, перемога у Favbet Суперкубку України додасть нам впевненості у подальшій частині сезону. Це має окрилити команду. Як корабль назвеш, так він і попливе. Тож, будемо віддавати всі сили для здобуття позитивного результату у Favbet Суперкубку України та інших турнірах.

Прес-служба Асоціації футзалу України
Итоги летнего чемпионата Сум по футзалу

Вот и подошел к концу пятый Летний чемпионата Сум по футзалу под эгидой Ассоциации футзала Сумщины, а мы получили нового летнего чемпиона. В первую очередь, хочется поблагодарить футболистов, тренеров и представителей команда за  честную и бескомпромиссную борьбу, которая прошла в стиле Fair-play. За все лето, практически не было не одного инцидента за который бы пришлось краснеть, а количество желтых и красных карточек было рекордно мало.
Открытие чемпионата. Открытием чемпионата, еще до его завершения, безусловно, стал Арсенал. В сравнении с зимой, когда коллектив преследовала чехарда различных негативных событий, команда явно преобразилась. Вместе с дисциплиной на поле появился и результат. Это первенство канониры смело могут записать себе в актив, как одно из лучших в недолгой истории клуба, а победа над Динамо и боевые игры с Технологией и Lex VSK должны добавить уверенности игрокам в будущем.


Игры которые запомнились. Безусловно, у каждого футболиста в памяти отложатся какие то матчи с его участием, однако мы б хотели отметить сенсационную победу Арсенала над Динамо, четвертьфинальную шахматную партию Технологии и Сервис Люкса, в которой гроссмейстерски, указав на ошибки  оппонента, победили технологи. Не вероятный «камбек» Ощадбанка против той же Технологии в полу-финале и феерический финал! Плей-офф в целом оказался очень «смотрибельным» и интересным, где победитель зачастую был сильнее всего в один мяч, а то и вообще определялся в серии послематчевых пенальти.


Кому чего не хватило. В первую очередь, здесь, нужно выделить отсутствие Козаченко в полу-финале и в матче за третье место у Динамо. Конечно, после боя кулаками не машут, но с Юрием динамовцы могли б смело побороться за главный трофей.
Везения Сервис Люксу. Как мы отмечали ранее, тандему Катеринин-Пасько удалось собрать очень боеспособный коллектив на это лето, более того, по нашей версии — это сильнейший состав в истории команды, НО…второе место Технологии в группе явно спутало карты. Вместе с тем, перевозчики имели все шансы пройти титулованного оппонента, но здесь опять ряд совпадений не дали команде полностью проявить себя, когда лидерам команды пришлось проводить вторую а то и третью! игру за день. Однако, опять же, как и в случае с  Динамо, после драки кулаками не машут.
А вот чего не хватило Lex VSK — Сумбуд — наверное стоит разобрать отдельно. Для команды это стало уже третье серебро в летних соревнованиях. Казалось бы, сошлись уже все звезды на небе, для того, что бы команда вступила в клуб чемпионов. По составу Lex VSK выглядел самым сбалансированным и укомплектованным, после стартового отрезка подопечные Валерия Шепеля набирали от игре к игре и подходя к финалу уже смотрелись главными фаворитами. А вот в финале у команды, что то не сложилось, при счете 3-3, когда все уже ожидали увидеть серию пенальти,  Ощадбанк забил победный гол и оставил строителей с серебром. Команда вновь остановились в полу-шаге от заветного трофея. Однако, то с каким упорством Lex VSK — Сумбуд идет к завоеванию титула чемпиона, то можно констатировать одно, что при таком же отношении к делу, довольно скоро это должно произойти.


Лучшие из лучших. Сразу после окончания финального поединка, была проведена церемония награждения, на которой была определена символическая четверка чемпионата, лучший вратарь и бомбардир.
Лучший вратарь — Константин Петухов (Ощадбанк)
Лучшая четверка — Дмитрий Игумнов (Ощадбанк), Владислав Колесник (Технология), Руслан Дядьченко (Динамо), Ярослав Борищик (Lex VSK-Сумбуд)
Лучший бомбардир — Александр Елшанский (Lex VSK-Сумбуд)

Чемпион. Новым летним чемпионом стал Ощадбанк. Да, многие в шутку называли эту команду Food Centre или Ощадбанк-Food Centre, из-за того что большинство футболистов играют или играли в составе последних. Но между тем, как бы кому чего не хотелось, а по факту у нас новый чемпион города, который уже получился пятый в истории летних первенств. Заслуженна ли эта победа? Конечно же больше да, чем нет. Во первых — отличный подбор футболистов, во-вторых — наличие хоть какого-то тренировочного процесса, чем в летний сезон могут похвастаться единицы, ну и третье — полная заинтересованность и увлеченность командой со стороны руководства Банка. Так же не мало важный фактор — это болельщики, которые,  в финале тоже сыграли свою важную роль.


Подытоживая весь летний чемпионат, можно сказать, что в целом он удался. Конечно, как и в любом деле, не удалось избежать каких то ошибок и претензии к арбитрам, хотя многое, кстати, в сравнение с прошлым годом удалось и исправить, к примеру большое количество переносов. Хотелось бы видеть в следующем сезоне хотя бы 16-18 команд, что бы чемпионат был еще более насыщенней и интересней. Сентябрь — своеобразное затишье в городском футзале, после которого начнется бурная подготовка к зимнему старту!

Пресс-служба АФС

«Food Centre-СумДУ» гідно представляє Сумщину на «LVIV OPEN CUP 2019»

З 28 по 31 серпня у львівському спорткомплексі «Галичина» відбувся традиційний передсезонний турнір «Lviv Open Cup». В цьому турнірі прийняли участь представники Сумщини ФК «Food Centre-СумДУ». До вашої уваги результати матчів за участі наших земляків.

Матч в Групі В 28.08.2019

МФК «Продексім»  (Херсон) — ФК «Food Centre-СумДУ» (Суми) — 4:3 (1:1)

Голи: Білоцерківець (дубль), Корсун, Зварич, Ланко (авт.) — Зеленський, Катеринін.

Товариський матч 29.08.2019

ФК «Енергія» (Львів) — ФК «Food Centre-СумДУ» (Суми) — 3:5 (0:0)

Голи: Ременець, Пелех, Гасюк — Овсянніков, Прощенко, Катеринін(дубль), Острога

Матч в Групі В 30.08.2019

«Кардинал-Рівне» (Рівне) — «Food Centre-СумДУ» (Суми) — 3:6 (1:2)

Голи: Кручок, Басич, Поночовний — Зеленський, Катеринін (2), Овсянніков (3)

Матч за 3 місце 31.08.2019

«Епіцентр К Авангард» (Одеса) — «Food Centre-СумДУ» (Суми) — 5:5 (2:3), пен. 3:2

Голи: Сандул (12), Дрозд (17, 34), Леонов (26), Вершинін (37), Теряєв (37 авт.) — Прощенко (1), Зеленкевич (6, 25), Овсянніков (18).

Також, організаторами було відзначено кращих гравців у різних номінаціях. Кращим бомбардиром турніру став новобранець ФК «Food Centre-СумДУ» Денис Овсянніков. 

 

 

Вторая часть интервью новичка «Food Centre-СумДУ» Дениса Овсянникова

Во второй части интервью новичок сумчан тепло отзывается о президенте клуба, вспоминает былые времена в футзале и рассуждает о новом сезоне

Подходим к самому интересному. Насколько я знаю, ещё с зимы тебя «вёл» «Food Centre-СумДУ». Расскажи, как это было?
– Позвонил зимой президент клуба Игорь Петрович Черненко и говорит: «Денис, не хочешь помочь «Food Centre-СумДУ» выйти в Экстра-лигу?». Но тогда я вынужден был отказать. Сначала взял пару дней на размышление. Но в Румынии были некоторые незакрытые финансовые вопросы с «Тимишоарой», которые надо было срочно уладить, и я вернулся туда. Однако мы постоянно были на связи с президентом, больше стал следить за матчами «Food Centre-СумДУ». Знаешь, во многом причиной, почему я сейчас в Сумах, – это работа Игоря Петровича. Во-первых, он амбициозный человек, во-вторых, прямой. На своём веку я встречал много руководителей. Иногда по 40 минут общаемся – и ничего конкретного в этом разговоре нет.

А как был построен диалог с Черненко?
– Он сразу сказал: я хочу одно-второе-третье, в своей команде я вижу тебя на таких, таких и таких ролях. Мне понравился сам подход, и на данный момент абсолютно всё устраивает.

Давай тогда ближе перейдём к новому клубу, тем более, ты за ним следил с зимы. Какие впечатление оставила игра команды?
– Да, я видел на протяжении всего сезона, в Румынии много было свободного времени для просмотра различного футзала (улыбается). Конечно, хочется выделить характер. Однако порой этот характер приходилось проявлять в экстремальных ситуациях. «Food Centre-СумДУ» иногда «бросало» по сезону, а это уже минус. Возьмём самый яркий пример, ответную встречу ½ финала Первой лиги против «Урагана-2». Душили-душили, забили перед перерывом, потом спокойно сделали счёт 6:0. Опытные команды такие матчи доводят до побед не думая. А здесь же напридумывали, что сам за голову брался (улыбается). Вообще команда должна держаться своего уровня – и тогда всё наладится.

Зато это нравится болельщикам. Получают от игр удовольствие и адреналин. И это очень важно в наше время.

Но в Сумах альтернативы футзалу не так и много…
— Сейчас я так потихоньку вникаю в жизнь города. Знаю, во Второй лиге появился «Альянс».  Наслышан даже за границей о ПФК «Сумы» и его «матчах». Сомневаюсь, что туда ходило много людей.

Да, там в последний сезон 300-500 максимум. И это по документам.
– Ага, помню времена баскетбольной команды «Сумыхимпром», крепкая такая была. Сейчас футзалу надо забирать вот этих болельщиков, тем более, команда показывает, что скучать не даст никому.

«Игроки порой не хотели ездить в Сумы на матчи»

Переключились мы немного на болельщиков и проблемы спорта в целом. Давай всё же вернёмся к прошлому сезону. Об игре «Food Centre-СумДУ» в общем ты сказал, а кого можешь выделить персонально?
– Бросился в глаза уровень Остроги. Как уже я вижу сейчас и надеюсь, что здесь со «столбами» проблемы не будет, Катеринин тоже показывает хорошую игру. Мысловский в прошлом сезоне был настоящий лидером и капитаном, да и все футзалисты старались, отдавались на площадке, можно по каждому что-то сказать. Вспоминаю сейчас былые времена, насколько против сумских команд было сложно играть…

«Энергия» в своё время была чуть ли не любимым соперником для предшественников «Food CentreСумДУ».
– Ой, да люди в Сумы не хотели ездить (улыбается). Мало того, что трясёшься сюда сутки, так ещё проигрываешь и остаёшься без премии (улыбается). Даже ещё в харьковские времена, как ни приедешь в Сумы, такие тяжёлые матчи, соперник был всегда неуступчив.

Значит, пришло время вспомнить тех сумских игроков, против которых традиционно было сложно играть твоим командам.
– Начну, конечно, с Сергея Ткаченко, это главная звезда. Сразу же на ум приходит Олег Хавренко, вечный вратарь, Лебедь, Карацюба, Саенко, Петраков, Колесник, Песоцкий-младший. Не всех сейчас вспомню по фамилиям, но хороших игроков здесь всегда хватало.

С матчастью у тебя всё отлично. Давай и дальше немного о цифрах. Сейчас ты вновь вернулся в украинский чемпионат. Насколько финансовые условия нынешние в Сумах отличаются от румынских?
– Понятно, в Румынии зарплата была больше. Но здесь есть и другие стороны. Туда я впервые уехал сам, без семьи, и это очень тяжело. Я привык, что родные и близкие – это моё всё. Первый этап ещё кое-как, там было много пауз, чтобы приехать в Харьков. А вот с февраля и до конца сезона уже не хотелось никаких денег, чемпионств, а лишь бы поскорее вернуться домой. Как только всё закончилось, взял первый билет — и сразу же в Харьков. Просто перевозить семью было нерезонно, дети уже привыкли в городу, один в школе, другой – в садике, так что сколько можно кататься, надо определяться. Повторюсь, в «Food Centre-СумДУ» мне понравилось всё. Как отношения президента к делу, так и сам проект. Дай Бог здоровья ещё как можно больше поиграть, хочется молодым ребятам подсказать что-то, поделиться опытом. В Румынии там просто многие были постарше.

Постарше тебя?
– Да, поэтому там сильно не разговаривал, да и языковой барьер тоже мешал. Кроме Бондаря, там ещё трое были старше.

Плавно перешли к теме Дмитрия Бондаря. Насколько я слышал, были даже разговоры, что вы вместе приедете в Сумы. Это действительно так?
– Не слышал. Наверное, это всё из-за того, что мы вместе в Румынии играли. Ты не первый, кто у меня спрашивает и вопросы практически одинаковые: «О, ты вернулся в Украину, так и Бондарь приехал?». Сейчас Дима в Харькове, пока без клуба. Единственное, что могу сказать, что для нас обоих румынский этап карьеры завершён. Изначально было предложение сразу подписать контракт на полтора года, но мы отказались.

А не сожалеешь, что пропустишь еврокубки в этом сезоне?
– Здесь дело в приоритетах. Ехать туда ради одного раунда Лиги чемпионов и опять жить без семьи – далеко не лучший вариант.

Есть вариант, что семья переедет в Сумы?
– Скорее, нет, разве что в гости. Повторюсь, садики-школы начались, не хочется детей дёргать.

«Я не могу залезть в голову Косенко»

 Так получается, что «Food CentreСумДУ»  единственный новичок Экстра-лиги в нынешнем сезоне. Да и сам чемпионат, скорее всего, разобьётся на два разных турнира: битва первой тройки по итогам прошлого сезона и всех остальных. В чём шанс маленьких команд опередить наших «китов»?
– Время покажет. Может, на протяжении всего сезона и тяжело будет бороться, но в отдельном матче можно обыграть любую команду!

– Какой результат сейчас ты назвал бы удачным для «Food CentreСумДУ» в Экстра-лиге? 
– Пойдём по порядку: тройка не обсуждается, другое дело, как они распределят места между собой. Может, у них будет четвёртый реальный соперник.

 Так-так, о ком речь?
– «Энергия». Львовяне всегда отличались своей неуступчивостью, молодежь неплохая растёт. Посмотрим, чего гадать. А дальше разница между клубами минимальная. Сейчас сложно угадать, как пойдёт чемпионат, какую игру будут показывать клубы.

 Учитывая нынешний формат, шестёрка с «золотыми очками» между собой в два круга, какая тут первоочерёдная задача для сумского клуба?
– Думаю, президент скажет для начала попасть в шестёрку. Лично я такую задачу-минимум ставлю уже сейчас. А потом уже будет видно.

 А задача-максимум?
– Ты сейчас заставляешь меня делать прогнозы, а это со стороны игрока неблагодарное дело (улыбается). Прогнозы пусть делают эксперты, бывшие футзалисты, вот журналисты пускай этим занимаются. А мы будем играть. Вот на чемпионат Румынии могу сделать прогноз, хочешь?

 Давай всё же обойдёмся без этого. Лучше поговорим о сборной Украины. На протяжении длительного времени тебя уже не вызывают в главную команду страны, вроде, не было заявлений от тебя, что карьера в сборной завершена. Как ты считаешь, например, по прошлому сезону это может быть связано, что ты играл в не самом сильном чемпионате, на который Александр Косенко и его штаб не обращает внимание? 
– Если отвечать банально, за сборную всегда приятно играть, хоть в 20 лет, хоть в 35. Я ни разу не отказывался от матчей за национальную команду. Если буду хорошо играть, то всё возможно, не думаю, что Александр Петрович сам себе враг, вызывать же будет сильнейших.

 Но всё же, как ты считаешь, чемпионат Румынии временно закрыл перед тобой двери в сборную?
– Я не могу залезть в голову Косенко. Значит, на тот момент я не подходил сборной.

«Тайм» с «четвёркой» Легчанов, Овсянников, Кондратюк, Якунин больше года не проигрывал на внутренней арене»

 У тебя уже на данный момент за плечами очень яркая карьера с приличным количеством трофеев и ярких партнёров. Можешь сейчас набросать символическую команду с Денисом Овсянниковым в составе? Берём тех, с кем был в одном команде.
– Ой, сейчас тяжело будет. Мне очень повезло с партнёрами на протяжении карьеры, пришлось сыграть с большими мастерами в одной «четвёрке». Так, одной точно, не хватит, будет две. И так. Лысенко – Легчанов, Овсянников, Кондратюк, Якунин. Мы вчетвером перешли из «Энергии» в «Тайм» и команда больше года никому не проигрывала на внутренней арене. Что интересно, поражение пришло как раз в дерби с «энергетиками».

Символично.
– И вторая «четвёрка»: Иваняк – Журба, Дм. Сорокин, Овсянников и Белоцерковец. Но в случае с «Локомотивом» правильнее будет говорить о «пятерке», с нами ещё постоянно был Бондарь, и в зависимости от соперника мы играли либо со «столбом», либо без.
И последнее. Ты уже сегодня отмечал, что в Сумах нет проблем с посещаемостью футзала, однако всё равно хочется, чтобы больше и больше людей приходили на матч. Давай небольшое приглашение сумскому зрителю от звёздного новичка клуба.
– Приходите, поддерживайте, будет зрелищно и интересно. Надеюсь, мы не подведём, а попытаемся только радовать болельщиков.

Беседовал Владимир Лавский