Вторая игровая неделя обещает быть весьма насыщенной
и интересной, а командам волей календаря суждено будет провести по две игры.
Наверняка, уже к пятнице нам будет известно 2-3 команды, которые точно поборются
дальше за главный летний трофей.
В понедельник нас ждет три матча. Программу второго тура в группе А откроют Гранум и Технология, которые провели совсем разные матчи на прошлой неделе. На этом фоне победа Технологии смотрится почти очевидной, однако еще раз не стоит забывать про специфику летнего футзала. В 19-00 на площадке появятся Смачна Кава и Lex VSK-Сумбуд. Если б мы не знали результата первого тура, то спокойно б размышляли о том, сколько голов смогут и захотят забить строители «кавовавром». Однако, все тот же первый тур показал, что в группе А будет очень интересно, и после осечки Lex VSK в игре с Сумыоблэнерго, команда теперь не в праве терять очки. Третьей игрой понедельника станет противостояния Ощадбанка и КомпСервиса. Действующий летний чемпион пока идет без потерь, чем в принципе может похвастаться и Тюрин и Ко. Победитель в этой игре практически гарантирует себе продолжение летнего чемпионата уже в высшей лиге.
На вторник запланировано два поединка: Сумыоблэнерго – Спартак и ЗиКонИ – Сервис Люкс. Энергетики обыграв Lex VSK теперь явно с большим азартом поглядывают в сторону Высшей лиги, и победа над Спартаком должна только подкрепить их амбиции. Спартаковцы ж были собраны практически перед первой игрой, или лучше сказать даже, еще в процессе сбора, по этому и претендовать на результат команде сложно, но время поправить ситуацию еще есть. Во второй паре ЗиКоНи вновь предстоит сойтись с одним из главных фаворитов группы. Команда пока набивает шишки, но смотрится очень не плохо. Перевозчики, в свою очередь, добыв три очка, следующие игры уже смело могут рассматривать в контексте борьбы за главный летний трофей.
Итак, летний чемпионат АФС стартовал! Из-за введенных ограничений начало соревнования переносилось дважды, так же по ряду различных причин еще за день до старта не был окончательно известен состав и количество участников. Однако, преодолев все препятствия команды вышли на старт. Как известно, в розыгрыше принимают участие 12 команд, которые разделены на две группы. После первого этапа будут сформированы номинально высшая и первая лиги, где уже и определится сильнейшая команда «летнего футзала».
В группе А, в первом туре прогремело сразу две сенсации, хотя отметим, что непредсказуемых результатов летом всегда намного больше. Для начала Сумыоблэнерго вырвало победу у Lex VSK со счетом 3-2, причем 3 гола были забиты в течение последней минуты матча. А во второй игре, заявленная в последний момент Смачна Кава, не оставила шансов зимнему чемпиону Высшей лиги Грануму. Посмотрев на состав команды Смачна Кава уже сейчас можно сказать, что этому коллективу под силам побороться, как минимум, за выход в Высшую лигу. А вот подопечные Даценко явно не ожидали увидеть на столько серьезного соперника в лице «кофеваров». В последнем матче тура Технология взяла три очка у Спартака. Борьба в этой группе за три вакантных путевки развернется не шуточная, а главным фаворитам Технологии и Lex VSK – Сумбуд придется еще очень сильно постараться, что б преодолеть первый этап.
В группе Б, команды успели сыграть уже по две игры, и по их итогам диаметрально противоположно разместились в турнирной таблице. Сервис Люкс, КомпСервис и Ощадбанк набрали по 6 очка, а Динамо, Автомобилист и ЗиКоНи ноль. Сразу стоит обратить внимание на появление такой команды, как ЗиКоНи, в которой собраны преимущественно воспитанники известного сумского тренера Зиновьева Константина Николаевича, воспитавшего не одно поколения хороших футболистов. ЗиКоНи в двух стартовых матчах не хватило лишь везения, а возможно и игрового командного опыта, что бы набрать очки против Ощадбанка и КомпСервиса, минимально уступив обеим. Так же первый блин комом оказался и для Автомобилиста. Представители Лебедина дали бой явным фаворитам, и так же минимально уступили банкирам и Сервис Люксу. А вот на последних стоит заострить особое внимание. Перевозчики значительно усилились «десантом» Рятувальника, и выиграв две игры перешли в разряд фаворитов не только группы, а и всего чемпионата.
Что ж, первая игровая неделя показала, что этот летний чемпионат может стать одним из самых интересных за все время, и в отличии от последних лет, сейчас нет команды, которая была б на голову сильней остальных. Единственное, наблюдать и воочию по болеть за любимые коллективы будет очень проблематично пока, ввиду введенных карантинных ограничений.
Головний тренер «Food centre-СумДУ» розповів про те, як очолив клуб, і підбив підсумки минулого сезону.
Знайомі ми віддавна. Перша наша зустріч «під диктофон» була для «Українського футболу». Пригадую, той діалог тоді надовго розтягнувся у часі – ледь не на всеньку зимову паузу – від осені аж до весни. Спершу напружений змагальний графік друголігового долинського «Нафтовика», кольори якого тоді захищав оборонець Іван Скіцко, не давав змоги розпочати задумане. Та коли, зрештою, це таки відбулося, і останні рядки того матеріалу лягли на папір, довелося коригувати написане, бо футбольна доля мого героя зробила крутий віраж – він подався у футзалісти і одягнув футболку «Урагана». Відтоді спливло чимало води у обидвох Бистрицях, змінилися покоління гравців та команди. Так, часу дійсно пройшло багатенько. Він збіг так швидко, що його плин зауважили обоє тільки зараз, згадуючи, що за цей період встигли подорослішати наші діти…
Природно, ми і надалі не втрачали зв’язку, зустрічаючись і спілкуючись переважно на іграх. Скіцко-гравець зарекомендував себе спочатку вправним футзалістом, а згодом якось поступово, звично, але водночас органічно став тренером ураганівського колективу. Ні для кого не стало несподіванкою, що на цій царині він не загубився. Спокійний і врівноважений, не за роками розсудливий та вдумливий, тепер вже Іван Васильович почувався впевненим у собі, досягав результатів і, здобуваючи досвід, поступово утверджувався саме як наставник футзальних колективів. Принаймні сьогодні його найперше знають з цієї сторони. Таким для себе вважаю його і я, хоча добре знаю, що у великий футбол аматорського рівня він потрапив на початку 1990-го і ледь не десятиліття віддав футболу професійного рівня у Стрию і Калуші, Рогатині і Долині. Як не дивно, рідний Івано-Франківськ трапився у цьому переліку лише у новому тисячолітті, і лише із «Ураганом». Приводом для нашої нової розмови став настільки ж стрімкий поворот його футбольної долі, як і тоді, на рубежі 2002-2003 років. Тепер, щоправда, тренерської. Наприкінці осені минулого року він несподівано для багатьох опинився в Сумах і очолив тамтешній футзальний колектив «Food Сentre-СумДУ». Запрошення фахівця із сторони у будь-яких сферах давно вже стало звичним. Сьогодні цим, направду, мало кого здивуєш. Тим паче, і спорті, а у футболі – так і поготів. Але для нашого прикарпатського краю це і досі є явищем поодиноким, коли хочете – багато у чому незвичним. Навіть неординарним. Погоджуся, що уже сам факт такого кроку – це свідчення уваги і поваги, авторитету і заслуг, а найперше – фаховості та уміння кандидата. А що найголовніше – очікування від покладених на нього надій на прогрес, на поступ, на звершення. Сьогодні із останніх знакових «переходів», передусім, пригадується не так вже і багато випадків, коли наші земляки очолювали команди провідних футбольних дивізіонів і зуміли не лише проявити себе, а й зарекомендувати успішними. Насамперед це вояж тандему Роман Григорчук-Михайло Савка до одеського «Чорноморця», а згодом – до «Астани». Дещо раніше – того ж таки Григорчука до Азербайджану (“Габала”).. Пам’ятними також залишаються зусилля Ігоря Юрченка у «Ниві» з Тернополя, Івана Краснецького у «Вересі» з Рівного; Петра Кушлика у Луцьку, Ужгороді, навіть у Польщі та Литві. Ваговими бачаться ще зовсім свіжі теперішні здобутки бурштинця Володимира Шарана в «Олександрії»…
Без сумніву, вже нині до когорти цих достойників сміливо можемо долучити й Івана Скіцка. Власне сам факт його переїзду на нове місце роботи став основною темою нашого діалогу, у якому торкалися, окрім усього іншого, багатьох тем і різних аспектів пов’язаних як безпосередньо, так і опосередковано із роботою у іншому місті та й взагалі у іншому регіоні. Сьогоднішній гість «МАТЧу» охоче ділився враженнями і спостереженнями, висловлював думки, які, гадаю, зацікавлять читачів-уболівальників…
– Іване Васильовичу, розпочнемо, мабуть, із найцікавішого, на мій погляд, як і чому Ви опинилися аж у Сумах? – Сталося це приблизно вісім місяців тому. Сам телефонний дзвінок спортивного директора команди «Food Сentre-СумДУ» Сергія Миколайовича Пєсоцького несподіваним не був, позаяк ми добре знайомі, бо випало свого часу разом навчатися. А ось пропозиція його запропонувати мені очолити тамтешню команду у чомусь заскочила мене зненацька. Коли усвідомив, що все це доволі серйозно, – ні, не злякався, а попрохав часу на обдумування і для того, щоб порадитися із сім’єю. Причому, часу не багато – усього кілька годин.
Потрібно було усе ретельно обміркувати і зважитися, адже лишень відстань одна чого коштує – від Івано-Франківська до Сум складає 1000 кілометрів. З іншого боку, у нас в сім’ї прийнято все вирішувати разом. До того ж, мої діти уже достатньо великі і їхня думка багато важить. Одним словом, було прийняте на сімейній раді рішення – їхати. Про що я одразу сповістив Сергія Пєсоцького. Буквально за кілька годин був ще один дзвінок із Сум. Тепер вже від президента клубу Ігоря Петровича Черненка, який підтверджував сам факт запрошення і запевняв, що він як очільник клубу бачить саме мене на посаді головного тренера «Food Сentre-СумДУ».
– Чи не було цікаво, чому саме до Вашої персони виявлена така пильна увага? – Повірте, мені також хотілося б це знати одразу. Та детальніше про всі перипетії я довідався, будучи вже у Сумах. До речі, мені випало стати першим немісцевим тренером футзальної команди. Хочете, називатимемо це іноземцем, чи то легіонером. А ось чому так сталося – також було цікаво. Для керівників клубу подібний крок теж став не простим і дався, мабуть, нелегко. У пошуках достойного сумчани телефонували до Асоціації футзалу України, консультувалися, радилися із тамтешніми керівниками, функціонерами. Знаю, що окрім мене реально розглядалися ще три інших кандидатури. До кінця я й досі не знаю, що переважило при виборі на мою користь: позиція Києва, особисте знайомство із Сергієм Пєсоцьким, чи бува якісь інші чинники. Як би там не було, не кривитиму душею, було приємно. Нам вдалося доволі швидко узгодити умови контракту, до того ж, умови достоту непогані.
– Власне сам факт запрошення фахівця з іншого не те, щоб міста, а навіть і регіону, вже вартий уваги і поваги. Обираючи сумський варіант від чого довелося відмовитися? – На той період, перебуваючи вдома, у Івано-Франківську, я наче був затребуваний, але такої роботи, щоб міг бути спокійним і впевненим за день завтрашній своєї сім’ї я не мав. Якраз через те і погодився.
– А принагідно скажіть, чи були у Скіцка-тренера якісь інші пропозиції подібного рангу? – Після того, як я залишив франківську «Візу Вторму» була пропозиція від президента на той час ще києво-житомирського «ІнБеву», також колективу Екстра-ліги. Але так сталося, що туди я не поїхав.
– Якою інформацією Ви володіли на той час про колектив, який збиралися очолити? – На відміну від географічних відстаней, світ футзалу у нашій країні таки тісний. Знав те, що і всі. Що це студентська команда, яка виступає на цьому рівні досить спішно, навіть пробувала свої сили у першій лізі. У ролі наставника доводилось якось їй протистояти, а у березні минулого року – наживо спостерігати за її грою у «фіналі чотирьох» Кубка України, що відбувався у Івано-Франківську. Чув хороші відгуки про тамтешнього президента, його прагнення і наполегливість у створенні для сумчан футзального колективу хорошого рівня.
– Що виявилося вирішальним для Вас, коли Ви погодилися очолити «Food Сentre-СумДУ»? – Мабуть, найперше – увага з боку керівництва. Вони виявилися наполегливими. Сам факт запрошення людини із такої далечіні вже багато важив. «Невже не можна було віднайти фахівця десь поближче?» Було ледь не першим, про що подумалося, коли з’ясувався предмет зацікавленості. А головним, все ж, було те, що знову з’явилася можливість попрацювати у команді Екстра-ліги.
– Які перші враження виникли після ознайомлення на новому місці роботи? – Скажу так: це була не пустка. Помітно було, що структура під команду вибудовується поступово. Належні умови для роботи є. Так, сумчани, по суті робили (та і зараз роблять) перші кроки на серйозному професійному рівні у футзалі. І вони вже помітні – вже згадувані кубкові звершення і першолігові срібні медалі минулого сезону – чи не зайве тому підтвердження?
Потрібно ж було зважитися, ризикнути і заявитися у Екстра-лігу, хоча зрозуміло було одразу які труднощі та випробування очікують на команду. Але президент клубу Ігор Черненко наважився на цей крок. І зараз практично самотужки робить усе для того, щоб його дітище, його мрія стала спортивною візитівкою Сум і тішила мешканців міста. Всеціла зацікавленість президента долею команди і для мене стала хорошим стимулом у роботі, а також новим викликом.
Стосовно кадрового потенціалу, скажу прямо: футзалісти сумської команди не були надто сильними, але і до відверто слабких їх не варто зараховувати. Одним словом, виконавці добротного середнього рівня. Єдиний, кого я на ту пору добре знав, це був Денис Зеленкевич, котрий грав під моїм керівництвом у «Візі Втормі».
– З чого довелося розпочати Вам свою роботу на новому рівні? – Коли мене представили команді – найперше, що я зробив, так це запитав: «Чи усі будуть мене розуміти, коли я розмовлятиму з ними українською мовою?» Не секрет, що тамтешнє середовище і населення переважно російськомовне і на це потрібно зважати. Як не дивно, я отримав ствердну відповідь. Тож найбільша із проблем вирішилася – мені звично було у спілкуванні, а хлопці усе розуміли – контакт був налагоджений. Бувало траплялися моменти, де потрібно було мені їм щось роз’яснювати, вдаватися до перекладу, але то було не часто. Та і у роботі ми переважно використовуємо вузькопрофесійні, специфічні терміни і фрази, а вони, повірте, усім зрозумілі. Тож жодних незручностей чи проблем.
Вже пізніше довелося чути і від хлопців і від нашого президента відгуки: мовляв наскільки милозвучною насправді є українська мова. Повірте, приємно було таке почути.
– Які турнірні орієнтири стояли на сезон перед командою і які завдання належало виконувати Вам? – Я прийняв команду вже після п’ятого туру чемпіонату, коли вона з одним очком посідала останнє місце у турнірній таблиці.
– А чому, власне, після четвертого? – У Екстра-лізі сумчани стартували з іншим наставником – Володимиром Саєнком. І коли той, вочевидь, з якихось причин не влаштував керівництво, розпочалися пошуки нового наставника. Тобто я йшов на посаду, котра вже була вакантною.
– Однак повернімося до задач… – Зрозумійте, одне питання – дати згоду, а зовсім інше – зануритися у конкретну роботу. Так само і із задачами: одна справа їх поставити, а інша – виконати. Зі старту перед «Food Сentre-СумДУ» стояло завдання за підсумками першого етапу потрапити до числа кращих шести колективів, щоб пробитися до наступного – фінального етапу . Таким воно було для мого попередника, таким же залишилось і для мене.
– Дещо забігаючи наперед констатуємо, що Вам не вдалося з ним впоратися. Чому? – Зробити це виявилося не просто. Перебіг чемпіонату складався так, що за ходом турніру ми неодноразово мали непоганий шанс впоратися із цим, причому дочасно. Але не скористалися з цього. Як часто трапляється у найпотрібніший момент, щось зривалося, не ладналося, не виходило. Приміром у заключному поєдинку вдома проти «Енергії» необхідно було тільки перемогти опонента, а ми не змогли…
– Тоді, коли Ви згоджувалися працювати у Сумах і знали про завдання, які поставлені перед командою, вони одразу не видалися непосильними? – Вони були сміливими, амбітними, але аж ніяк не такими, які виконати не реально. Чим довше я працював, бачив можливості хлопців, тим краще це усвідомлював. Під моєю орудою були виконавці непоганого рівня, приміром той же Денис Овсянніков, а також запрошені футзалісти. Непогане враження справляли і місцеві сумські хлопці. Може десь не вистачило часу, щоб сповна донести до них свої ідеї і напрацювання. Та зробити це, як виявилося, було не просто. Для цього ми не мали у своєму складі достоту майстерних гравців високого рівня. Та й із тих наявних тільки частина займалася виключно футзалом, тренуваннями та іграми. У той же час інша частина була задіяна ще і за основним місцем роботи. Переважно хлопці працювали у банківській сфері. Розумію, що зараз це і звучить дивно, і бачиться як для «профі» ледь не абсурдно, але як виявилося, для футзального осередку у Сумах це було звичним явищем у попередні роки. Достатньо лише зважити, з якого рівня турнірів і змагань розпочинала команда свій шлях. Оцей аматорський відгомін, вважаю, десь не дозволив нам поставлену задачу виконати. Були, звісно, й інші причини, обставини, фактори. Але що зараз про це говорити, наче виправдовуватися… Але я вже сьогодні переконаний у тому, що мине зовсім небагато часу, і функціонування структури і робота в команді в усіх аспектах буде поставлена належним чином. Нехай не одразу, але вже нині вони до цього крокують і неодмінно прийдуть.
– Ви обмовилися про кадри, котрі, як відомо, вирішують усе. Загальновідомо, що тренер на своє нове місце роботи, зазвичай, привозить виконавців, на яких покладається, потенціал яких йому добре відомий… – Якось відразу відзначив для себе відсутність конкуренції, інші слабинки. Привозити когось із собою не мав гадки. Тож залишалося просити про підсилення по ходу чемпіонату. Та водночас я був свідомий того, що «Food Сentre-СумДУ» не є заможною командою і можливості їхні обмежені. Виходило, що дозволити серйозні витрати на гравців високого рівня не можуть. Коли ж таких залучати, то їх також буде не багато. У цій ситуації спільно було прийняте рішення – надати шанс сповна проявити себе усім наявним виконавцям, а вже по завершенні принаймні першого етапу вирішувати, як розвивати ситуацію надалі. Єдиним, кого вдалося запросити на моє прохання, виявився Юліан Горбатий. Коли така можливість підсилитися випала, я найперше згадав за нього, бо він є моїм вихованцем і я добре знаю його потенціал та можливості. На ту пору він, щоправда, перебував не у оптимальних кондиціях, але досить швидко надолужив втрачене вже у Сумах. І навіть у такому стані він нам істотно допоміг.
– Які із проведених під Вашою орудою матчів, заслуговують бути виокремленими і через що саме? – Передусім – це переможні ігри, що їх здобуто під моїм керівництвом. Нехай їх не так багато, як хотілося – усього три – але… Ми перемогли одеський «Епіцентр К Авангард» – 2:0, та двічі хмельницький «Сокіл» – 3:0 і 5:4. Однак і серед програних нами поєдинків траплялися непогані за грою, окремими відрізками поєдинки. Взяти хоча б для прикладу нашу зустріч з «Ураганом» у Сумах, у якій ми поступилися з рахунком 0:2, але напруга та інтрига трималася у грі буквально до останньої секунди. Вже у Івано-Франківську мої підопічні до перерви досить достойно протистояли «драконам», але пропустивши швидкі голи розгубились і «посипалися». Своя інтрига була й у домашній зустрічі з «Продексімом». Але мені ні в чому було дорікати підопічним за поразку 1:3. Чемпіони просто виявилися сильнішими. Невдалі наші матчі попри все засвідчили наші можливості і потенціал. Не позбавлені ми були також характеру та бійцівських якостей. Повторюся, нам просто у чомусь забракло часу. Та і забагато було втрачено. Ми мали хороші шанси, до останнього тримали інтригу. Вважаю, що повернення Кузя до лав «Енергії» зіграло вирішальну роль у тому матчі, де для нашої команди все вирішувалося.
– Як здобутки команди у чемпіонаті сприйняли керівники клубу? – Як не дивно це було для мене особисто, але в цілому позитивно. Президент клубу радше був втішений роботою, аніж суто турнірними позиціями. Було очевидним, що ми не виконали конкретно поставлену задачу – не пробилися до чільної шістки. Проте наша команда фінішувала слідом за найсильнішими – на сьомому місці, випередивши одеситів і хмельницький «Сокіл». Зважте, вдалося піднятися на два місця вгору і команда виглядала вже дещо по-іншому. Пригадую, коли я прийняв «Food Сentre-СумДУ», гравці були пригнічені, у важкому психологічному стані. Довелося докласти зусиль, щоб змінити не лише гру, а найперше – настрій, атмосферу, ставлення до роботи. Налаштованість на боротьбу у кожному поєдинку, зміна мікроклімату та атмосфери у колективі, вкупі з підсиленням суто ігрових і тактичних аспектів, сприяли нашому поступу і прогресу. Нехай поки що у незначному, малопомітному, та все ж руху вперед. Приємно, що керівництво реально і належно оцінило наші старання. Президент клубу також вважає здобуте сьоме місце добрим результатом і коли він оцінив здобутки команди «четвіркою» за п’ятибальною системою, то це чогось таки варте і багато про що свідчить. Для себе, як для тренера, я вважаю це лише авансом, стимулом у роботі в майбутньому, адже добре розумію можливості команди і басу її потенціал.
– Чи достатньо розвинена клубна інфраструктура, щоб команда принаймні у перспективі могла вирішувати серйозні турнірні задачі? – Зважте, «Food Сentre-СумДУ» робить на шляху професійного футзалу лише перші кроки. Природно, певна інфраструктура є, створені хороші умови для тренувального процесу, для роботи. Але вже нині клуб прагне розширення і покращення і, я переконаний, досягне свого навіть швидше за декотрих інших своїх суперників. Найголовніше, що у керівництва є бажання розвиватися і у цьому напрямку також. В жодному разі не умови для роботи стали причиною невиконання нами поставленого завдання. Важливі прорахунки були у іншому. Але у перспективі без належного розвитку матеріально-технічної бази досягати помітного прогресу і росту команди буде непросто. Це у Сумах, схоже, добре усвідомлюють, тому працюють у цьому напрямку не покладаючи рук. Тільки б вистачило снаги і сприятливою була економічна ситуація.
Все пізнається у порівнянні. Коли порівнювати інфраструктуру сумського клубу і того ж таки «Урагану», то самі розумієте… Але мене часто запитують керівники стосовно різних питань розвитку інфраструктури. По мірі можливостей, звісно, намагаюся щось підказати, порадити. Важливою складовою розвитку місцевого футзалу я вважаю організацію обласного чемпіонату. На відміну від Івано-Франківської області, де цієї зими давні і традиційні змагання не проводилися, на Сумщині вони пережили в цю пору пік інтересу та ажіотажу. Відчувався справжній футзальний бум. Організовано три ліги. У другій лізі змагалося п’ятеро учасників. Я, по можливості, відвідував ці баталії, щось для себе корисне підмічав. Головне, що був покладений початок, стався поштовх, є бажання розвивати і вкладати у футзал. Адже саме доморощені виконавці з часом мають вийти на провідні ролі у головній команді, стати її основою і задавати тон. Президент «Food Сentre-СумДУ» Ігор Черненко веде доволі далекоглядну і правильну політику у цьому напрямку вже зараз. Він прагне, щоб я свої знання, досвід та вміння передавав не лише гравцям, а також своїм асистентам і помічникам, котрі із місцевих. Котрі з часом (а він колись та й настане) мене заступлять і успішно, сподіваюся, працюватимуть далі.
– Вже кілька разів у нашому спілкуванні Ви згадували рідний Івано-Франківськ. Виходить так, що оминути цієї теми бодай частково, хоча б по дотичній, ми не зможемо… – А від цього направду нікуди подітися. Тоді б чому і не поговорити…
Як повідомляє сайт сумського клубу, під час літнього міжсезоння склад команди також покидає Юліан Горбатий. Універсал приєднався до клубу взимку і став важливим гравцем.
“Food Centre-СумДУ” дякує Юліану за час, проведений в клубі! Бажаємо тобі успіхів у подальшій кар’єрі! До зустрічі!
Игрок МФК «Продэксим» и сборной Украины Николай Белоцерковец рассказал пресс-службе клуба о старте подготовки к игровому сезону, поделился своими впечатлениями о работе с новым наставником «Продэксима» Андре Броканело, а также сравнил методику всех трех тренеров-иностранцев, которые тренировали «мельников»
̶ Как началась подготовка к сезону? В каком состоянии, по-твоему, сейчас команда? ̶ Подготовка к сезону началась на позитиве. Все соскучились по тренировочному процессу и друг по другу. Учитывая карантин, в команде совместных тренировок долго не было. Поддерживали физическую форму индивидуально в домашних условиях. И поэтому мы начали работу с двойным желанием. Все отдохнувшие, хорошо провели отпуск, прошли медицинское обследование.
– Что ты можешь сказать по поводу нового тренера? ̶ На этой неделе нам представили бразильского тренера Андре Броканело. Узнал, что когда он был игроком, то играл на позиции столба. Также он возглавлял испанский клуб «Картахену», знакомимся, привыкаем к его методике тренировок.
̶ Нашли общий язык с новым наставником? Есть сложности в понимании его методики? ̶ Общий язык находим, переводчица Катя нам помогает в этом плане. Изучаем его подход к тренировкам и требованиям к нам.
̶ Можешь уже сравнить подход к работе трёх иностранных специалистов, которые работали в нашей команде? ̶ Троих сравнить сложно. С Андре только начинаем работу. За эту неделю, что он нас тренирует, можно сказать, что тренировки были направлены на физическую подготовку, выносливость, и все это через игровые упражнения. С Барбозой мы играли в более силовой футзал, очень много уделяли времени тактике игры и видеоразборам игр. С Хави играли в более атакующий футзал и зрелищный для болельщиков. Тем не менее, это очень хороший опыт поработать с каждым из них и узнать для себя что-то новое.
̶ Как думаешь, после того как Хави неожиданно для всех не приехал, и президент пригласил нового специалиста, как будет у команды с мотивацией и психологической составляющей? ̶ Мы все ждали, что Хави вернётся, но так сложились обстоятельства, что он не приехал. Мы все профессиональные футзалисты, и проблем с мотивацией не должно быть. Цель у команды только одна – всегда побеждать. Если брать психологическую сторону, то мы всегда поддерживаем друг друга в любой сложившейся ситуации.
̶ До сих пор нам не удавалось выиграть Кубок Украины. В чем причины, на твой взгляд? И как думаешь, как выступит команда в этот раз в данном соревновании? ̶ На кубковые игры нужно выходить как на последнюю игру с полной концентрацией. В этом и есть одна из причин, также финальные части кубка нужно проводить в нейтральном зале, чтобы все команды были в равных условиях. В силу определённых причин у команды пока нет Кубка Украины, и я верю, что в этом году будет по-другому, трофей будет в Херсоне.
Сьомого липня “Food Centre-СумДУ” в Сумах розпочав підготовку до наступного сезону Екстра-ліги. Наразі разом із командою працюють двоє нових гравців. Мова йде про Віталія Байцура та Артема Петренка.
Віталій Байцур – виховавець харківського футзалу. За свою кар’єру він встиг пограти у дублі “Локомотива”, “ЛТК”, краматорського “Авангарду”, з яким став чемпіоном України у Першій лізі, та низці закордонних клубів.
Артем Петренко – донедавна гравець дніпропетровського “Human”, з яким вийшов до фінальної частини чемпіонату України серед команд Другої ліги.
Також наразі з командою працює низка молодих місцевих гравців, які мають шанс себе зарекомендувати на підготовчих зборах.
Варто зазначити, що клуб за згодою сторін покинув Євген Мороз. “Food Centre-СумДУ” бажає універсалу вдалої подальшої кар’єри і дякує за минулі сезони!
Незабаром на нашому сайті очікуйте бесіду з головним тренером Іваном Сікіцком, який більш детально розповість про підготовку до наступного сезону.
У тренерському штаті «Food Centre-СумДУ» поповнення. Із наступного сезону помічником Івана Скіцка стане Ярослав Пєсоцький.
Як зазначив президент клубу Ігор Черненко, в сумській команді обов’язково повинен буди місцевий тренер.
“Я мрію, щоб колись сумський тренер працював із “Food Centre-СумДУ” в Екстра-лізі. Наразі ми домовилися із Ярославом Пєсоцьким, що він буде допомагати Іванові Скіцку. Найголовніше – отримати досвід і знання від досвідченого фахівця і побачити “кухню” найвищого дивізіону зсередини”, – сказав Ігор Петрович.
Нагадаємо, Ярослав Пєсоцкий усю свою кар’єру гравця провів у структурі різних команд, які існували на базі Сумського державного університету. Переможець чемпіонату України у Першій лізі сезону 2010-2011 рр. як гравець і в сезону 2016/17 – як тренер.
“Food Centre-СумДУ” бажає Ярославу Сергійовичу нових звершень і досягнень на професійному рівні!
Динамо – команда ветеранів, яка зупинилась за крок до головного матчу розіграшу літнього чемпіонату АФС 2019, а ось у зимовому чемпіонаті повторити результат не змогла.
Як відомо, команда в більшості складається вже з погравших футболістів на досить високому рівні. Більш детальну розповідь про команду від президента та капітана команди можна почитати за посиланням . Окрім турнірів під егідою АФС динамівці беруть участь у Всеукраїнських ветеранських змаганнях. Нещодавно біло-блакитні повернулись з бронзовими нагородами першої ліги розіграшу регулярного чемпіонату України серед ветеранів 40+. Тому участь у найвищих дивізіонах чемпіонату міста можна розцінювати як підготовку до змагань державного рівня.
Не
дивлячись на кінцевий підсумок турніру у першій грі динамівці здобули переконливу перемогу 7:0 над командою International. І здавалось, що
вдасться скласти конкуренцію найсильнішим колективам, але, як показав час, це
була нажаль єдина перемога на першому етапі. Далі команді вдавалось брати бали
лише двічі і то тільки по одному балу задовольнившись нічиєю. Ось так герої нашого огляду розписали
мирову з амбітним колективом Феміда-Гранум з досить нетиповим для футзалу
рахунком 0:0, а згодом і нічия з Компсервісом 4:4 додала очок в скарбничку
динамівців. Останні ігри на першому етапі змагань біло-блакитні програли: 4:10
Агросвіту, 1:11 Сумихімпрому, 3:9 Спартаку, 2:5 Перцям, 4:8 Лексу, 2:8
Технології, і поразка у досить драматичному поєдинку від Сумиобленерго 5:6.
Зайнявши
передостанню сходинку турнірки команда відправилась у вищу лігу, де Динамо вже
брали очки у всіх зустрічах. Так, біло-блакитні знову розписала мирову із
Гранумом 5:5, взяли реванш за поразку в першому колі у Спартака 9:4, отримали
технічну перемогу у грі з International 5:0. А також в останній грі не пустили
до чемпіонства Вищої ліги Сумиобленерго, 10:3, тим самим давши можливість
Грануму стати Чемпіоном. Але нажаль за рахунок різниці м’ячів у особистих
зустрічах підопічні Коваленка уступили бронзові нагороди Спартаку.
Найкращий результат динамівці показали якраз у останній зустрічі обігравши сумських енергетиків 10:3, а найгірший — поразка від Сумихімпрому 1:11. Щодо самої гри, то запам’яталась друга зустріч із Гранумом, тоді у драматичному поєдинку команди розписали мирову 5:5.
Щодо
персоналій, то однозначно можна виділити Романа Тетявкіна, який був лідером
колективу на майданчику як у кількості забитих голів так в інших моментах
направлених на здобуття позитивного результату.
На кінець розповіді хочеться побажати колективу футбольних старожилів довгого спортивного життя, поменше травм та вдалих виступів як на місцевому рівні так і представленні Сумщини на Всеукраїнському рівні.
Віцепрезидент, виконавчий директор АФУ розповів про те, які зміни чекають на аматорський футзал
— АФУ анонсувала впровадження з нового сезону правила ФІФА «один гравець – одна команда» в офіційних турнірах. З якого числа запрацює це нововведення? — АФУ нічого нового не впроваджує. Правило ФІФА «один гравець – одна команда» – це фундаментальне правило, яке існує декілька десятиліть. Воно завжди діяло на всеукраїнському рівні та витримувалося в більшості регіональних асоціацій. Це буде «нововведенням» лише для тих регіональних асоціацій, які в силу різних причин його не виконували або ігнорували. Попередньо погоджено з керівниками усіх регіональних асоціацій, що контроль за його дотриманням буде запроваджено з початку нового сезону на регіональному рівні, тобто з 1 вересня поточного року.
— Чи ознайомлювалося АФУ з механізмом впровадження подібних змін в інших країнах? — В більшості європейських країн цей механізм працює давно: усі гравці зареєстровані, відомості про них занесені у відповідні бази даних, згідно усіх вимог регламенту зі статусу футболістів ФІФА. Усі гравці мають відповідні ліцензії (паспорти), незважаючи на їхній статус. Схема роботи однакова і для професіоналів, і для аматорів.
— Згідно правила ФІФА, один гравець має право грати за одну команду лише в офіційних змаганнях. Про неофіційні змагання і про змагання з інших видів спорту там нічого не сказано. Чи буде заборона стосуватися неофіційних змагань з будь-яких інших видів спорту? — Правило ФІФА стосується не офіційних чи неофіційних, а «організованих змагань». Організованими є усі змагання, що проводяться асоціаціями та лігами під егідою УАФ. Тобто усі змагання з футзалу, які проводять регіональні асоціації є організованими чи, як ви їх назвали – офіційними. З цією метою, в міжсезоння регіональна асоціація буде формувати список з переліком футзальних змагань, які вона має намір проводити в новому змагальному сезоні. Цей список подається в АФУ та в регіональну асоціацію футболу, яка в свою чергу складає Єдиний календар спортивних заходів з усіх різновидів футболу на території певного регіону. В усіх змаганнях з цього списку (футбол, футзал і пляжний футбол) буде контролюватися дотримання правила «один гравець – одна команда». Усе, що відсутнє у цьому переліку – вважатиметься неорганізованим та неофіційним з усіма відповідними правовими наслідками.
— У Києві є багато змагань, які не підпадають під чисте визначення футболу чи футзалу. Наприклад, гра в залі 6Х6 чи гра на траві 5х5, деякі навіть не мають офіційних правил. Можна навіть сказати, що це заняття фізкультурою. Як можуть подібні зміни від ФІФА або ж якісь-інші акти чи закони у якийсь спосіб забороняти такі змагання? — Ніхто нічого нікому не забороняє. Іще раз підкреслюю – жодних змін не впроваджується. Такі правила встановлені не один десяток років з метою належного управління та розвитку усіх трьох різновидів футболу. Саме порядок в цьому аспекті дозволяє коректно вести статисту гравців та команд, а не штучно «надувати» їхню кількість – двічі, а то й тричі їх обліковувати. Наразі впроваджується чіткий контроль за дотриманням давно встановленого правила у трьох конкретних видах спорту: футболі, футзалі і пляжному футболі. Ми усі повинні собі давати правдиву відповідь: ми беремо участь у футзальних та футбольних організованих змаганнях чи у турнірчиках, де просто є м’яч і ворота, а усіх інших атрибутів виду спорту нема? Якщо гравець чи команда обирає для себе таку форму дозвілля, як навколофутзальні турніри чи матчі – це їхнє право і вони вправі задовольнити таке бажання у зручний для себе спосіб. Разом з тим, конкретна команда або ж футболіст повинні визначитися: я займаюся спортом чи хобі, моя команда грає у спортивних змаганнях чи у рухових активностях, ми беремо участь у футзалі, як в організованому змагальному процесі чи у фізичній масовій культурі, нас цікавить участь в офіційному виді спорту чи дозвілля з елементами спорту. В залежності від відповідей на ці запитання, логічно постає наступний висновок: якщо гравці чи команди грають у будь-які різновиди організованого футболу під егідою органів футбольного управління, то вони безумовно повинні дотримуватися усіх порядків, процедур та регламентних вимог, які встановлені такими органами. Якщо конкретного інвестора команди не цікавить у що саме він інвестує свої кошти, або ж йому байдужі юридичний статус турніру, відсутність чітких правил, професійного арбітражу і так далі – то це його рішення витрачати свої кошти на участь у такого роду активностях, які не мають нічого спільного з футзалом чи футболом, як видами спорту. Думаю, що в більшості випадків інвестори утримують команди для участі саме у футболі чи футзалі, як в офіційних видах спорту, однак насправді виходить так, що вони витрачають свої ресурси на рухові активності, які всього на всього містять окремі елементи таких видів спорту, як футзал чи футбол.
— Як визначити, які змагання потрапляють під заборону, якщо, наприклад, дві футзальні команди зібралися у залі, щоб зіграти у власне задоволення? — По-перше, ми говоримо лише про організовані футзальні змагання, які проводять належні уповноважені організації з футбольної вертикалі. По-друге, змагання – це організований процес з усіма атрибутами: регламент, заявка, арбітраж, Правила гри і т.д. Тому, власне задоволення – це виключно власне задоволення, хобі, дозвілля, фізкультура, але не спорт.
— Як працює це правило щодо поєднання офіційних різновидів футболу: власне футболу, футзалу та пляжного футболу? — У відповідності до Регламенту УАФ зі статусу і трансферів футболістів – один гравець може бути одночасно зареєстрований та відповідно грати за дві різні команди у 2-ох з 3-ох різновидів футболу (футбол+футзал, або футбол+пляжний футбол, або футзал+пляжний футбол). Відповідно, це не означає, що гравець може грати лише в одному змаганні. Футболіст в межах однієї чи двох команд може брати участь у безлічі організованих змагань. Крім того, одна команда єдиною заявкою може заявлятися у безліч організованих змагань в усіх трьох різновидах футболу (футбол, футзал і пляжний футбол).
— Гравець зможе брати участь у всіх змаганнях під егідою футзальної Асоціації тільки виступаючи за одну команду А, за винятком випадку переходу в трансферний період в іншу команду Б? — Так, в усіх змаганнях, які організовує регіональна Асоціація футзалу гравець може виступати лише за одну команду. Перехід можливий у визначені трансферні періоди. Разом з тим регіональна Асоціація може організовувати велику кількість змагань, питання в контролі самою Асоціацією цього правила у всіх без виключення своїх змаганнях. Тому це не означає, що участь гравця обмежується лише основним чемпіонатом та Кубком.
— Якщо команда А виступає в турнірах під егідою регіональної Асоціації, але також з тим самим складом заявляється в турнір, який не проходить під егідою даної Асоціації, умовно Кубок району, то які дії щодо неї мають виконуватися? — Якщо умовний Кубок району відсутній в Єдиному календарі футбольно-футзальних змагань даного регіону, то до гравців та до команди будуть застосовані відповідні дисциплінарні санкції.
— Якщо гравець команди А виступає в турнірах під егідою регіональної Асоціації, але зіграв в якомусь турнірі, який не проходить під егідою даної Асоціації, умовно Кубок району, то які дії щодо нього мають виконуватися? — До такого гравця будуть застосовуватися дисциплінарні санкції.
— Хто має відслідковувати всі ці дії і за допомогою яких методів? — Місцева асоціація футзалу. Вона інформує про існуючий порядок гравців, тренерів і головне – керівників чи інвесторів, які утримують команди і повинні володіти інформацією куди вони вкладають свої кошти: у спорт чи у рухові неофіційні активності. Відповідні положення прописуються у регламентних та статутних документах асоціацій, як і дисциплінарна відповідальність за їхнє порушення. Методи відслідковування прості – аналіз і моніторинг. Головне тут –бажання і чесність перед самим собою та інвесторами, які прагнуть вкладати свої кошти в розвиток нашого виду спорту.
— Хто матиме доступ до перегляду і редагування загальної бази гравців і коли вона запрацює? — Загальну базу даних УАФ можна лише переглядати на предмет реєстрації чи відсутності реєстрації в ній відповідного футболіста. А от локальну чи обласну футзальну базу даних (як складову БД УАФ) вестимуть представники регіональних асоціацій футзалу, які отримають відповідні ключі доступу. Такі представники й зможуть її редагувати та поповнювати. Їхні повноваження обмежуватимуться місцевими (обласними) футзальними змаганнями. Представник АФУ веде базу всеукраїнських змагань, а представники регіональних асоціацій вестимуть базу даних своїх змагань. Усі входи в БД, час та зміст внесених відомостей, правок та інших змін фіксуються. Ключі доступу будуть передані в регіональні асоціації найближчим часом, а її наповнення відповідним змістом буде проводитися у відповідні трансферні періоди під час проведення заявкових кампаній.
— Які передбачено покарання гравців чи Асоціацій за недотримання нових правил? — Для гравців це: попередження при першому виявлені порушення. За наявності повторних порушень будуть застосовуватися відсторонення строком на 1 місяць, відсторонення строком на 6 місяців та довічне відсторонення. Органами, які прийматимуть рішення є статутні та дисциплінарні органи відповідних асоціацій. Відносно асоціацій такими покараннями є: попередження, позбавлення повноважень з розвитку футзалу в регіоні, позбавлення членства в АФУ та обласній асоціації футболу, відсторонення від будь-якої діяльності, пов’язаної з футболом.
— Які статуси матимуть футзалісти? Чи не планується в цьому ключі, наприклад, впровадження статусу напіваматор? — В організованому футболі є лише два статуси: професіонал і аматор. І ці статуси існують давно, і тут також ніхто нічого нового не вигадує. Абсолютно кожен футболіст в організованому футболі має статус або професіонала, або аматора. Є контракт та оплата – професіонал, нема оплати – аматор. —
Чи є якісь винятки з правила «один гравець – одна команда»? — Так, такими винятками є відомчі та галузеві змагання (енергетики, айтішники, банківські працівники, силовики тощо), місцеві студентські змагання та ветеранські змагання. В цих випадках при заявці мусять бути підтверджуючі документи належності до галузі, відомства чи ЗВО.
Начинается прием заявок на участие в летнем чемпионате Сум по футзалу
