Перше інтерв’ю ще одного зимового новачка клубу “Food-Centre-СумДУ”, воротаря Олександра Сіріцького

– Олександре, розкажи, як у свій час тобі вдалося потрапити із Шостки в систему “Локомотива”?

– Розпочинав я в Шостці у футзальній школі місцевого “Імпульсу”. Ми брали участь у багатьох всеукраїнських турнірах, і ось одного разу наш тренер запропонував мені поїхати в Харків на перегляд в академію “Локомотива”. Так вийшло, що це був якраз дев’ятий клас, та ще й посеред навчального року. Я спробував, пройшов там перегляд, і ми домовилися з “Локомотивом”, що приїду уже влітку, подам документи до одного із коледжів, щоб продовжити навчання, а заодно буду розвиватися і грати в футзал за другу команду “залізничників” з перспективами на основу.

– “Локомотив-2” того часу, здається, уже не грав навіть у Першій лізі.

– Так, у Першій лізі команда не виступала, але в Харкові вистачає своїх сильних чемпіонатів. Наприклад, ми брали участь в “Кубку Універу”, а це досить хороша школа для молодих гравців, якщо брати загальний рівень команд. 

– Як склалася твоя кар’єра після того, як “Локомотив” припинив своє існування? 

– Я переїхав до Києва та вступив до НПУ ім. Драгоманова. Якщо говорити про футзал, то працював разом з “ІнБев-НПУ”, плюс грав за київські команди. Саме в цей час познайомився зі Станіславом Олександровичем Гончаренком, потрапив в “Конструктив”. А далі пішли аматорські турніри, були в Одесі на традиційних передсезонних змаганнях, а потім разом зі Станіславом Олександровичем та ще групою гравців ми потрапили до “Кардиналу-Рівне”. 

– Який слід в твоєму житті залишив Станіслав Гончаренко?

– Він дуже сильний психолог, думаю, це всім помітно, навіть якщо не були у нього в командах. Пам’ятаю свій дебют в Екстра-лізі: так він мене так налаштував, що не було жодних нервів, просто виходив на майданчик та виконував свої завдання. Також він багато зробив для мене у формуванні чоловічих якостей, у Гончаренка багато чому можна повчитися, я йому щиро вдячний за таку школу. 

– Як у тебе виник варіант із “Food Centre-CумДУ”? 

– Ще протягом сезону я задумувався над варіантами, щоб продовжити кар’єру якомого ближче до дому за сімейними обставинами. Суми у цьому плані були ідеальним варіантом, до того ж команда ставить перед собою максимальні завдання як для новачка, що мені імпонує. 

– Ти уже встиг дебютувати за новий клуб у грі з “ХІТом”. Як можеш оцінити свій перший матч?

– Прикро, що поступилися, але з “ХІТом” зараз нам дуже важко грати, все-таки кияни сильніші, вважаються претендентами на чемпіонство. Моментами ми дійсно нав’язували супернику боротьбу, але класу не вистачило. Щодо своїх дій, то виручив там, де зміг. Але сам собі докоряю за два м’ячі зі стандартів, у тих ситуаціях можно було зіграти краще і не пропустити.

– Ти уже встиг помітити, чим відрізняється тренувальний процес “Кардинала-Рівне” та “Food Centre-CумДУ”?

– У Рівному за часів Гончаренка усі комбінації, вправи та загалом процес були заточені під удари. Станіслава Олександровича можна назвати представником старої футзальної школі тренерів, він саме так бачив наш розвиток. У Сумах же різнопланові завдання, зараз я тільки знайомлюсь із Іваном Васильовичем Скіцко, звикаю до його вимог. Мені імпонує, що зараз у клубі є тренер із фізичної підготовки, що надзвичайно важливо для сучасного футзалу, він же допомогає у вправах для воротарів. 

– Наступний матч у сумського клубу з львівським “Максимусом” в рамках Кубку України. Що можеш сказати про суперника?

– Наразі гру львів’ян ми ще не розбирали, а сам не слідкував поки що за їх виступами у аматорських турнірах. У нас залишається тиждень, за цей час ми грунтовно підготуємося. Загалом можу сказати, що з жеребкуванням пощастило, але свій рівень ми повинні доводити на майданчику. 

– А як щодо боротьби за першу шістку в FavbetЕкстра-лізі?

– У нас залишається шанси, і всі в команді розуміють, що це реально. Попереду найважливіші ігри – з «Епіцентром К-Авангардом», «Соколом» та «Енергією». Потрібно виходити і перемагати, все у наших руках.