Цими днями нам вдалося поспілкуватися з тренером команди «Технологія-Агросвіт» Максимом Мисловським, який розповів багато цікавого про свій колектив і свою тренерську кар’єру в цій команді.

– Доброго дня Максиме. Про Ваші успіхи як гравця знає чи не кожен вболівальник сумського футзалу, тому зараз хотілося б поговорити про об’єднану команду «Технологія-Агросвіт» і про Вашу тренерську кар’єру в ній. Команда об’єдналася перед стартом Літнього чемпіонату АФС 2021 року. Розкажіть, як відбувався  цей процес та хто був його ініціатором?

– Доброго дня! Процес об`єднання розпочався наприкінці весни. Не секрет, що ми з Євгеном Петраковим часто спілкуємося на футзальну тему, і багато наших гравців, у тому числі і я, грали за команду «Технологія». Наша команда не мала змоги заявитись на Літній чемпіонат міста, тому Євген, разом з Михайлом Михайловичем Жоглом, запропонували об`єднатися та спробувати пограти разом. Мені ця ідея дуже сподобалася, тому що я не хотів, щоб хлопці розійшлись по іншим командам та грали між собою. Після перемоги у турнірі в нас з’явилася ідея продовжити нашу співпрацю вже  взимку та спробувати наші сили у Кубку України. Михайло Михайлович Жогло та Костянтин Олексійович Левчак зустрілися, домовились про деякі нюанси, і так з’явилася об’єднана команда «Технологія-Агросвіт».

– Через об’єднання команд, з деякими гравцями довелося розпрощатися. Вони з розумінням поставилися до ситуації? І як до цього союзу віднеслися гравці, які залишилися?

– Відверто кажучи, я вчинив неправильно по відношенню до тих хлопців, які вже не в нашій команді. Я настільки захопився цим об’єднанням, що не сказав тим хлопцям, що не зможу на них розраховувати у зв’язку з об’єднанням. Тому я дуже жалкую і мені соромно за це. Ті, хто залишилися, підтримали це, тому що ми потрібні були їм, а вони нам. Зараз в нас конкурентний колектив і амбітні цілі.

– Таким чином, у Вас зараз два президенти –  Жогло Михайло Михайлович і Левчак Костянтин Олексійович. Розкажіть, будь ласка, про них, їх взаємодію, їх темперамент і ставлення до ігор?

– Ці дві людини різні за темпераментом. Якщо Михайла Жогла ми бачимо щотижня на лавці нашої команди та знаємо, як він не любить програвати, як він може «напхати» гравцям, то Костянтин Олексійович навпаки. Він дуже стриманий. Можливо, він в собі це все тримає і не показує нам, але скільки я з ним спілкувався, то жодного разу не чув щоб він підвищував голос. Це добре для команди. Повинен бути поганий та хороший поліцейський.

– Першим турніром для Вашої команди, як вже і зазначалося раніше, був Літній чемпіонат АФС, де Ви стали чемпіонами, а до того ж взяли ще й кубок. За той чемпіонат команді можна ставити тверду п’ятірку ?

– Так, звісно. Ми здобули два трофеї, тому і максимальну оцінку отримуємо.

– Добре. Тоді поговоримо вже про Зимовий чемпіонат. Як відбувалась підготовка до нього?

– Ми разом з нашим керівництвом вирішили спробувати сили у Кубку України. Він якраз починався раніше, ніж чемпіонат міста, тому це був гарний варіант. Але з ситуацією, яка була у нашому місті, готуватись було складно. Тоді ввели «червону» зону, і всі зали зачинилися. Тому наша підготовка була на вулиці. Ми збиралися на штучних полях та награвали зв’язки, комбінації саме на повітрі. Дякую хлопцям, що вони проявляли натхнення та добре ставилися до цих реалій.  

– Про завдання на цей чемпіонат напевне говорити не варто, адже окрім перемоги в ньому команда більше ні на що не розраховує. Ми правильно розуміємо?

– Перед об’єднанням нам озвучили наші завдання. Я кажу хлопцям, що ми повинні думати не тільки про перемогу у чемпіонаті, а про перемогу у кожному матчі. І якщо це буде, то наші завдання будуть виконуватись. Завдання – перемагати у кожній грі та крок за кроком йти до мети. Ми дуже хочемо потрапити до Другої ліги і спробувати там наші сили. Тому наші амбіції розповсюджуються не лише на чемпіонат міста, а й на всеукраїнські змагання.

– По завершенні першого етапу Skill Вищої ліги команда перебуває на першій сходинці чемпіонату. Чи задоволені Ви таким результатом?

– Звісно, але чемпіонат ще не завершився і попереду на нас чекають дуже складні матчі.

– В кому вбачаєте свого головного суперника у боротьбі за чемпіонство?

– Якщо оцінювати за набраними очками, то за чемпіонство, скоріш за все, будуть боротись «Lex-VSK» та «Попівська сільська рада». Але ще раз повторюся, що усі матчі будуть наче фінал.

– Також цього сезону, як Ви й зазначили, команда вирішила взяти участь в Parimatch Кубку України, де пройшла «Геологію» (Кременчук), але в третьому попередньому раунді програла київському «SkyUp». Як би Ви оцінили виступи в Кубку України?  Що з приводу цього виступу сказали президенти команди?

– За виступ в Кубку України я би команді поставив четвірку. Ми дуже хотіли пройти у третій етап і вважаю, що заслуговували це зробити. Але у наступному етапі нам випав жереб, мабуть, з найсильнішою командою на цьому етапі. Після ігор з київською командою наше керівництво подякувало за самовіддачу, старання, але вони розуміють, що для певного рівня нам потрібно тренуватися щодня.    

– Тепер про Вашу тренерську кар’єру в цій команді. Літній чемпіонат і більшу частину Зимового чемпіонату Ви проводили як граючий тренер. Скажіть, чи важко поєднувати  роль тренера і гравця одночасно?

– Дуже важко. Я вже бачив у футзалі такий досвід, який нічим добрим не закінчувався. З лавки все набагато краще видно, а на майданчику важко зосередитись на одному. Треба або тренувати, або грати.

– Наскільки нам відомо, зараз Ви заліковуєте травму і зосереджені на тренерській роботі. Повернення на майданчик у ролі гравця ще планується?

– Чесно кажучи, я не знаю. Я дуже хочу ще пограти, хочу щоб мене тренували, але мій лікар сказав, що грати мені заборонено. Тому зараз я зосереджений на команді, та наших цілях.  

– Певно, про такий склад гравців, як у Вас, мріє чи не кожна команда міста Суми. Розкажіть, як підбирався склад і якими якостями повинен володіти футзаліст, щоб потрапити до Вас у команду?

– Гравці нашої команди – це ті люди, з якими ми разом грали ще в  «СумДУ», яка вигравала Першу лігу чемпіонату України та ставала чемпіонами країни серед закладів вищої освіти. Ми не один рік грали пліч-о-пліч  і зараз об’єднались заради нових завдань. Також є гарні молоді футзалісти: Голибін, Літній, Головльов – це ті гравці, які хочуть навчатись, рости. Мені дуже подобається їх ставлення до цієї справи. Ось для мене вони володіють якістю, яка повинна бути у молодих гравців для потрапляння в команду.

– Ні для кого не секрет, що до об’єднання у команди «Технологія» роль тренера виконував Євген Петраков. Зараз він повністю віддав Вам повноваження, чи ще може висловити своє бачення щодо тієї чи іншої ігрової ситуації?

– Перед початком сезону Євген озвучив, що у цьому проекті я буду виконувати роль так званого тренера, але, звісно, ми з ним обговорюємо різні питання щодо команди. Наприклад, коли я був на операції та хворів, він підміняв мене і допоміг команді виграти два матчі. Тому роль тренера можна розділити навпіл. Він має багато досвіду, і з нашими цілями кожна думка щодо ігрової ситуації або іншого питання може сміливо між нами обговорюватися.

– Як зараз проходить тренувальний процес команди? Де тренуєтесь, скільки разів на тиждень?

– Зараз тренуємося двічі на тиждень у залі педуніверситету. Також іноді підключаємо ще одне тренування у залі колишньої УАБС, де граємо у волейбол. Хлопцям дуже сподобалась ця ідея, тому що вона внесла різноманітність в тренувальний процес.

– Також варто відзначити, що Ваша команда показує найбільш комбінаційний футзал. Все це досягається за рахунок тренувань і зіграності футзалістів?

– Дякую! Так, зіграність має значну роль. За цей час, який ми провели разом в команді СумДУ, ми навчились розуміти один одного. Зараз ми дивимось нові комбінації, вчимо і впроваджуємо їх у четвірки. Для щось кардинально нового треба більше тренувань.   

– Як Ви самі готуєтесь до тренувань? Берете за основу якийсь стиль команди, гра якої подобається, чи вже за той час, який Ви провели в футзалі, склалося своє бачення?

– Тренування в мене складається з трьох етапів. Тому під кожний етап підбираю вправи для команди, і ми їх відпрацьовуємо на тренуванні. Зараз дуже багато гарного матеріалу в інтернеті. Також аналізую ігри, дивлюся, що в нас не виходило в моментах, і намагаємося виправити це.

– З більшістю гравців Вашої команди Ви грали ще з студентських років, але зараз Ви їх тренер. Як вони це сприймають?

– Якщо ще грають у нас, то значить сприймають. Ми дуже добре висловити думку та вирішити, як буде краще. Іноді я бачу по-своєму, вони бачать по-іншому, але головне, що ми знаходимо правильне рішення. 

– По ходу сезону до Вашої, скажімо так, зіркової за мірками Сум команди, приєдналися колишні гравці АФФК «Суми» – Острога Руслан та Зеленський Роман. Як вдається поєднувати всіх цих футзалістів, щоб вони працювали як один механізм і виконували Вашу установку.

– Руслан Острога ще до початку сезону мені зателефонував і повідомив, що йде з АФФК «Суми». Тому упускати можливість запросити такого гравця не хотілося. Не довго думаючи, ми обговорили це питання з нашими керівниками і запросили Руслана, який вже в перших матчах Кубка України допомагав нам. Але, на превеликий жаль, Руслан отримав тяжку травму і вибув на довгий термін. Також і у мене почалися проблеми з коліном, і я був вимушений зробити операцію, яка мене, як і Руслана, залишила без футзалу. Через декілька днів з’являється інформація, що Роман Зеленський також залишає сумську команду Екстра-ліги. Розуміючи, що наші ряди рідшають, і нам був потрібен ще один перший номер, ми запросили Романа до нас. Щодо поєднання, то з цими хлопцями ми ще розпочинали наш шлях у «ФудЦентрі» в чемпіонаті міста та Другій лізі. Там ми разом займалися тренувальним процесом, розбором ігор, підготовкою до матчів, і завдяки цьому ми досягали певних результатів, вийшли у Першу лігу, пограли разом в одній четвірці, забивали разом багато голів.  Тому ще з тих часів вони розуміють мене, що я від них хотів би бачити, а я – їх.

– Не можна не запитати й за Дмитра Ігумнова, який також вже не в складі АФФК «Суми». Чому не підписали цього гравця?

– Так збіглось, що коли Дмитро залишився без клубу, ми не змогли його запросити до себе, тому що в нас вже був сформований склад. Він дуже якісний гравець, з чудовим гарматним =) пострілом, але на даний час ми вирішили залишити усе як є. У майбутньому все може змінитися.

– Повернемось до цього сезону, в якому Ваша команда виглядає досить впевнено. Винятковою у цьому плані стала гра з «Громадою “Попівська сільська рада”. Розкажіть, що сталося в тій грі?

– Я не скажу, що ми в тій грі виглядали невпевнено. Нам дуже не щастило, і воротар суперника діяв чудово. Також ми багато сил витратили в першій грі Кубка у Києві і не встигли відновитись за день до цього матчу. Тому в сукупності отримали такий результат. Головне, що ми зробили правильні висновки і рухаємось далі.

– Також були дві програні гри в Кубку України з загальним рахунком 11:0. Команди з Києва зараз перебувають на зовсім іншому рівні?

– Звісно. Я їх чемпіонат називаю Київська Екстра-ліга. Там зібрані одні з найкращих футзалістів, їх матчі дивитися одне задоволення.

– Що потрібно сумським командам, щоб хоча б наблизитися до них?

– Умови. В нас немає навіть нормальної зали для такого рівня. Не кажучи вже про фінансову складову.

– Давайте поговоримо про плани на майбутнє. Чи не розмовляли ще з керівниками команди щоб випробувати свої сили хоча б у Першій лізі чемпіонату України, адже, здається, з таким складом команда могла б показати непогані результати?

– Все залежить від бюджету, який зможе виділити наше керівництво. Нам, як гравцям, дуже б хотілось пограти на цьому рівні. Особливо зараз, коли чемпіонат дуже цікавий.  

– Не так давно почало вступати в дію правило “один гравець – одна команда”. Чи підтримуєте Ви його?

– Я розумію і гравців, і асоціацію. Кожен гравець хоче більше грати і заробляти. Але є чіткі правила, які треба виконувати. Хочеться, щоб ці правила розповсюджувалися на всіх, а не на одних очі заплющують , а інших карають.

– Як би Ви оцінили роботу АФС на теперішній час? Що подобається, а що ще потребує вдосконалення?

– Подобається, що в цьому році стартував дитячий чемпіонат. Це те, що потрібно. З приводу удосконалення, то я б хотів, щоб ми грали чистий час. Також зовсім немає фото з матчів. Це для асоціації, я вважаю, мінус. Зараз всі сидять в соціальних мережах, виставляють багато фото, відмічають сторінки в інстаграмі, тому для АФС це було б плюсом для популяризації футзалу в області.  

Насправді, я дуже хотів би, щоб місто підтримувало такі проекти, як АФС. У нас дуже сильні чемпіонати, але умов для ігор немає. Ви подивіться, скільки команд, скільки людей грають у футзал, але у нашому місті немає залів. Одна зала педуніверситету, яка, мабуть, скоро розвалиться. Соромно, коли в наше місто приїздять команди з інших регіонів і бачать роздягальні з цвіллю, дошки, які провалюються, температуру у залі не вище 12 градусів взимку.  

– Добре, дякую за розмову, скорішого Вам одужання від травм, вдалого сезону, і вдалої кар’єри тренера!

– Дякую!