Головний тренер роменського «Рятувальника» Ігор Салівон розповів про завдання команди на сезон та свої вподобання в європейському футзалі.

– Розкажіть трохи про себе і як ви прийшли в цей спорт?

– Я родом з міста Ромни. У 2000 році вступив до Київського інституту фізкультури, ось там і познайомився з футзалом. Ази цього спорту я опановував у цьому ж інституті.

Виступав за збірну університету під проводом Володимира Залойла. 2004 року отримав запрошення від Андрій Голякевича у команду «Юніспорт» Київ і рік я грав у футзал там.

– Як ставиться ваша родина до футзалу?

– Відчуваю від неї підтримку. Батько мій займався футболом і з великою насолодою їздить з нами майже на всі матчі. Дружина з донькою за мене, звичайно, вболівають. Всі переживають за тата, так би мовити.

– Пройдемося по клубу та цілях. Інтерв’ю з Вами вийшло 30 березня 2020 року і там звучало таке запитання: «Підсумуйте частину регулярного чемпіонату Першої ліги, що минула.»

Ви відповіли:

«Наше завдання-мінімум на регулярний чемпіонат Першої ліги – потрапити до трійки найкращих.»

– Чи змінилося завдання цього сезону?

– Цього сезону завдання-мінімум полягає у тому, щоб потрапити у вісімку найкращих команд, тобто чотирьох команд з нашої зони та чотирьох з західної, якщо виконуємо це завдання, то керівництво далі буде ставити більш конкретні завдання.

– У цьому ж інтерв’ю запитали: «Чи є підтримка у «Рятувальника» від міської влади?»

Ваша відповідь:

«З одного боку керівництво Ромен задоволене тим, що місто представлене на всеукраїнському рівні. Проте, підтримки ми не маємо. Передусім, це можна помітити, побачивши нашу залу. Ми вже багато років граємо у Першій лізі, але зал у Ромнах, звичайно, залишає бажати кращого…»

– За цей рік щось змінилося? Чи є підтримка від місцевої влади?

– Нічого не змінилося. В індивідуальному порядку, скажімо так, деякі люди з бізнес-структур допомагають, і це все за рахунок таких особистих відносин нашого командира частини. Ось тільки за рахунок особистих стосунків командира є люди, які підтримують. А так нічого не змінилося. Начебто всі задоволені, всім добре, що команда є, команда грає, але ніяких зрушень немає. Основна наша хвороба – це відсутність залу. Ми зараз змушені грати в чужих залах. Ось почали у Конотопі грати, зараз продовжуємо грати в Сумах, тобто у чужому місті. Це додаткові витрати, плюс відсутність уболівальників, ну вболівальнику у зв’язку з карантинними обмеженнями і так зараз не можна бути присутнім, але все-таки виходить весь чемпіонат ми на виїзді проводимо, тому важко. У цьому плані хотілося б звичайно якось зрушити з місця хоча б питання із залою.

– Уявімо, що зал є. Чого не вистачає, щоб дійти до Екстра-ліги?

– Фінансування. Все спирається ,як завжди, у гроші. Якби у нас був зал якісного рівня – можна було б підіймати питання руху в Екстра-лігу. Наше керівництво і я схиляємося до того, що треба виграти першу лігу і далі потроху йти вперед. А для того, щоб її виграти нам не вистачає якісних футболістів відповідного рівня. На даний момент комплектація команди не відповідає моїм інтересам. Особисто хотілося б ще бодай двох футболістів гарного рівня запросити. Ось тоді реально ставити завдання з приводу того, щоб потрапити у призи цього сезону, а може й взяти навіть перше місце.

– Тобто, якщо буде кістяк, то можливо замахнутися?

Кістяк якщо буде, то, можливо, так. Ми є старожилами Першої ліги, тобто вже дуже давно граємо, але у нас щосезону йдуть два-три провідні гравці, на їхні місця приходять нові. І ніби кістяк є, але, тим не менше, минулого сезону п’ять гравців покинули нашу команду. Взяли трьох молодих зараз. З ними працюємо. В принципі хлопці молодці, я задоволений їхнім ставленням до справи, як вони працюють і хлопці прогресують, але все-таки розумієте п’ятеро людей пішли, з них такі лідери команди як Валерії Гайван. Свого часу він у «ХІТі» пограв. Зараз все наче трохи з нуля. Плюс були певні проблеми у нас у літній період, тому команда ніде не брала участі, можна сказати, з травня до вересня включно ми до залу взагалі не заходили. Велика перерва теж позначається на нашій грі, але зараз ми додаємо. Думаю, що все в нас вийде!

– Чи можна було пройти «BudmonsteR» в Кубку України і пройти далі, чи все-таки вони були на голову вищими?

– Я не вважаю, що вони були на голову вищими. Так, є певні причини з яких ми не пройшли цю команду. Перша причина – це повністю провальна домашня гра. Наша команда не зіграла так як вміє. З того, про що ми домовлялися нічого не виходило. Це, мабуть, питання психології. Але ми програли вдома 1:3, і треба визнати, що там рахунок повинен бути і більшим на користь «Будмонстра». Вже у Києві наша команда продемонтрувала зовсім інший футзал. Хоча я незадоволений грою в обороні під час стандартів. «Рятувальник» пропустив від суперника у загальній кількості 7 м’ячів та 5 із них зі стандартних положень.

У другій грі наша команда пропустила три м’ячі, але відігралася і навіть могла забити четвертий і п’ятий м’яч. Мені здається там достатньо було 4:3 повести в рахунку і вже психологічна перевага була б на нашому боці. А так не вдалося, значить треба визнати, що «BudmonsteR» виявився на цьому етапі сильнішим, я бажаю їм удачі далі в кубку.

– Переходимо з українського футзалу у світовий. Ви стежите за світовим футзалом?

– Так, звичайно. Зараз елітний раунд Ліги чемпіонів, цікаво було дивитися, тож, за можливістю, стежу.

– Який улюблений ваш футзальний клуб, окрім «Рятувальника»?

– Мені подобаються більше навіть не конкретні клуби, а як працюють окремі тренери. Мені до вподоби робота тренера «Кайрата». Ну а так, звичайно ж, флагмани світового футзалу: «Барселона», «Інтер Мовістар». Це серйозні клуби з чудовим підбором виконавців. Щодо «Інтера Мовістар», мені подобалася робота головного тренера – Хесуса Веласкеса. Дуже подобалося як грала його команда.

«Бенфіка» зацікавила. Звичайно ж, за «Ураганом» стежив. Вважаю, у перших двох матчах вони показали свій максимум. У першій зустрічі – взагалі молодці, іспанців обіграли. «Бенфіці» програли, у якої підбір гравців та рівень команди дуже високий. на останній гру вважаю, що «Урагана» вже не вистачило, невдало зіграли.

– Найкращий футзальний клуб у світі?

– Я, мабуть, назву володарів кубка Ліги Чемпіонів – «Спортінг».

– Найкращий гравець просто зараз?

– Важко виділити одне прізвище. Гадея мені подобається, ну звичайно Феррао, Рікардіньо, Дуглас – дуже корисний гравець. Феррао, все ж таки, найкращий.

– Як зіграє збірна України на найближчому чемпіонаті Європи?

– Не можу зараз якісь прогнози давати. Вболіватиму, звичайно. Сподіватимемося, що у тренера збірної вийде підготуватися відповідним чином. Нідерланди, Португалія, Сербія. Буде важко, але реально.

– Якби у вашу команду можна було запросити одного гравця зі збірної України, хто б це був?

– Журба і Педяш. Ці два гравці мені дуже імпонують.

Нікіта Войтенко для пресслужби Асоціації футзалу України