Вже завтра стартує 26-ий Різдвяний турнір пам’яті Володимира Танькова. Ви, наші дорогі читачі, вже мали нагоду ознайомитися з думками гравців та тренерів різних поколінь, якими вони поділилися напередодні цих традиційних змагань. У своєму архіві нам вдалося віднайти коментарі ще двох Особистостей (так, саме з великої літери), які вони дали для публікації у програмці турніру 2012 року. На превеликий жаль, цих видатних людей, які залишили значний слід в історії футболу (до того ж, не тільки сумського), вже немає з нами. Проте, ці слова будуть цілком актуальними й зараз. Вони публікуються у перекладі українською без жодних правок.

Сергій Миколайович Найденко:

По-перше, хочу відзначити просто неймовірно чудову задумку творця цього турніру – Володимира Костянтиновича Танькова. Аналогів подібному турніру не було й немає в усій нашій країні. Тільки у турнірі Танькова брали та продовжують брати участь такі різновікові команди. Тут ми можемо побачити «Династію», яка складається як з досвідчених, так і з молодих гравців, об’єднаних родинними зв’язками. Більш молоді команди – «Випускники», «Кадети» та «СКІФ». Ну і найбільш юні учасники – «Зміна». Цього року, наскільки мені відомо, замість команди «Зірки» у турнірі візьме участь збірна команда України, складена зі спортсменів з вадами зору, яка зараз готується до поїздки на чемпіонат Європи. Головна задача турніру, як я вважаю – це пам’ять про Володимира Танькова. Я завжди кажу: «Хто не пам’ятає минулого, той не має й майбутнього!». Крім того, важливим є те, що на футбольному майданчику об’єднуються гравці різних поколінь. Вони зустрічаються, спілкуються, обмінюються певним досвідом. Це дуже корисно, в першу чергу, для молоді. Підростаюче покоління має можливість на власні очі побачити, як грають старші, більш майстерні гравці. До цього часу я не пропустив жодного Різдвяного турніру. Якби мені це було нецікаво, то я не займався б з командою «Династія», з якою я займаюся вже четвертий рік. Так що можна сказати, що щороку з нетерпінням очікую на цей захід. Зрозуміло, що з кожним роком приходить усе більше молоді, і не всі до кінця розуміють суть цієї події. Раніше грали «Зірки» – гравці команд майстрів, «Ветерани»… Це були люди, які знали Володимира Костянтиновича особисто. Зрозуміло, що для них і цей турнір був більш близьким. Якщо ж поглянути з іншого боку, то цей турнір однозначно допомагає молоді розширити свій кругозір, дізнатися більше і про Володимира Танькова, і про інших видатних особистостей сумського футболу. У будь-якому разі, хлопці приходять, цікавляться історією турніру, дізнаються нову інформацію із тих же програмок. Так що певне враження в них у будь-якому разі складається. Я вважаю, що це цілком нормально.    

Кізєєв Сергій Павлович:

Останніми роками Різдвяний турнір проводиться, у першу чергу, для того, щоб залишити пам’ять про Володимира Костянтиновича Танькова. Ми зі свого боку намагаємося робити усе можливе для того, щоб люди згадували про нього. Зрозуміло, що час бере своє, з кожним роком робити це усе складніше та складніше, але, незважаючи ні на що, ми докладаємо усіх зусиль, щоб вшанувати пам’ять такої гарної людини. Від початку Володимир Костянтинович створив просто феноменальний турнір. Можу з цілковитою впевненістю сказати, що до цього подібних змагань не було ніде. Він вигадав, щоб у турнірі брали участь саме ці команди: «Династія», «Зірки», «Кадети», «Випускники»… Раніше ще й «Ветерани» грали. Таким чином, Володимир Костянтинович хотів забезпечити популяризацію футболу, наслідування та зв’язок поколінь. З такою ідеєю він звернувся до мене, і я з радістю погодився допомагати йому в організації цих змагань. Ну а вже після того як Володимир Костянтинович пішов з життя, ми з Ігорем Кравченком вирішили продовжувати цю справу до тих пір, поки у нас вистачить сил. Зараз, як я вже сказав, ми проводимо цей турнір для того, щоб люди, які були знайомі з Володимиром Таньковим, пам’ятали про нього, не забували його, а більш молоді люди знали, що колись була ось така людина. Так вже виходить, що молодь не завжди розуміє суть усього цього. Нинішній спорт вже давно став на комерційні рейки, і цей процес, мабуть, вже не спинити. Але мені б хотілося, щоб пам’ять про людину, яка стільки років віддала сумському футболу, залишилася на довгі роки. Він цього точно заслужив!