«CompService» — тринадцять років у грі. Без гучних бюджетів, але зі стабільністю, якій можуть позаздрити навіть гранди.

Від самого моменту заснування команда не зникає з футзальної мапи області, залишаючись постійним учасником чемпіонатів АФС і поступово закріплюючи за собою статус одного з найстабільніших колективів.

Пройшовши шлях від перемог у Другій і Першій лігах, із 2018 року «CompService» незмінно виступає у Вищій лізі — там, де щороку доводиться битися з найсильнішими. І хоча титули тут поки що здобути не вдалося, команда регулярно псує нерви фаворитам і змушує рахуватися із собою.

Хто стоїть за цим довгим шляхом? Ми поговорили з людьми, які створювали «CompService» і ведуть його вперед: незмінним капітаном і тренером Олексієм Тюріним, а також президентом клубу Володимиром Володимировичем Фенотою — людиною, без якої ця історія могла б і не розпочатися.

Добрий день, Олексію! Повернімося до витоків: коли з’явилася ідея створити команду і як розпочалася співпраця з «CompService»?

Доброго дня, вам та всім шанувальники футзалу Сумщини!

Усе почалося 13 років тому. До речі, відлік пішов із участі в турнірі з пляжного футболу, який тоді проводив тренер-викладач ФЦ «Барса» Віталій Гученко. Він запропонував зібрати команду та взяти участь у цих змаганнях. Я одразу погодився, адже в нас уже була своя група хлопців, які постійно десь грали.

Над назвою довго не думали — так і з’явився «Олімпік». Почали виступати, і все складалося доволі непогано. Коли дійшли до півфіналу, з’явилася новина, що планується ще один чемпіонат із пляжного футболу, але вже з обов’язковим внеском.

У цей час Віталій Пасько знайшов кілька варіантів потенційної підтримки команди, однак, окрім інтернет-магазину «CompService», далі розмов справа не пішла. Володимиру Володимировичу Феноті сподобався наш вектор розвитку, і відтоді він є нашою незмінною підтримкою.

Тоді ми вийшли до фіналу, і вирішальний матч уже проводили під назвою «Олімпік-КомпСервіс».

Якими були перші турніри «CompService»? І як далі розвивався колектив? Хто за що відповідав?

Як я вже зазначав, історія команди розпочалася з пляжного футболу. Саме там були наші перші турніри: дебютний розіграш ми виграли, а в наступному, якщо не помиляюся, зупинилися на стадії чвертьфіналу. Втім, апетит лише зростав, і команда вирішила спробувати себе вже у футзалі — ми заявилися на чемпіонат міста в Третю лігу (тоді ще під егідою Федерації футзалу м. Суми).

У створенні колективу ключову роль відіграли троє людей — Віталій Пасько, Владислав Микуловський та я. Ми одразу розподілили обов’язки: я відповідав за тренувальний процес, підготовку до змагань і підбір гравців, тоді як Віталій і Владислав взяли на себе організаційні питання. Перед стартом у перших офіційних турнірах домовилися про принципову річ: команда заявляється до найнижчої ліги, а підвищення можливе лише за спортивним принципом — за умови потрапляння до трійки призерів.

Перший досвід у Третій лізі одразу дав результат: ми стали срібними призерами своєї підгрупи та здобули Кубок ліги.

Новий етап розпочався з появою АФС — приблизно із сезону 2014–2015 років. Відтоді команда є незмінним учасником цих змагань. Колектив пройшов шлях від Другої до Першої ліги, а вже, здається, з 2018 року стабільно виступає у Вищій лізі.

Які трофеї вдалося здобути за цей час?

Під егідою АФС перемагали в зимових Другій та Першій лігах, кілька разів вигравали Першу лігу літнього чемпіонату, а також ставали третіми у Вищій лізі літнього чемпіонату. До активу можна віднести й Кубок області 2019 року (якщо не помиляюся). Крім того, вигравали багато різноманітних турнірів, куди приїжджали передусім за задоволенням від гри — нічні турніри на «Мануфактурі», One Day Cup на Луці та інші.

Як бачимо, «CompService» підкорилися Друга та Перша ліги АФС, а також Кубок області — це справді серйозний результат. Та все ж більшу частину часу команда виступає в найсильнішому дивізіоні чемпіонату АФС — Вищій лізі, яку поки що виграти не вдалося. Чи бентежить вас цей факт, чи все ж команда має інші завдання та власне бачення розвитку?

Звичайно, хочеться перемагати завжди, але, мабуть, найголовніше — це постійно намагатися грати з найсильнішими командами області. Незважаючи на те, що ми не хапаємо зірок з неба, вважаю, що тримаємо високу планку на місцевому рівні. Ну і ще один плюс, який прийшов із роками, — це стиль відкритого футзалу, що підкорює вболівальників. Ми завоювали свою аудиторію, і тепер люди приходять підтримувати нас.

Так, дійсно варто відзначити, що ваша команда більшість матчів проводить у відкритому футзалі — видовищно, сміливо, але подекуди ризиковано. І це, безумовно, імпонує пересічному вболівальнику. Наскільки ми розуміємо, це ваше бачення побудови гри?

Швидше, така модель сформувалася сама з роками. Думаю, саме завдяки цьому стилю розкрилися такі гравці, як Ігор Маценко, Олексій Пархоменко, Максим Ясько, Максим Кисельов, Ян Загорулько, Владислав Когулько та багато інших, хто виступав у складі нашої команди.

Дійсно, у вас чимала аудиторія прихильників. Як гадаєте, головна причина такої популярності — стиль гри команди? Чи, можливо, справа і у вашій особистості? Адже, напевно, навіть у дітей із 10 років при згадці прізвища Тюрін одразу виникають асоціації: футзал, «CompService».

 Звісно, це насамперед любов до нашого відкритого стилю, де ніколи не буває нудно: у кожній грі багато забитих м’ячів, емоцій і драйву.

Олексій, трохи особисте питання: скажіть, які «секретні пігулки» допомагають у 37 років тримати такий рівень? Нагадаємо, що в минулому зимовому чемпіонаті ви потрапили до символічної збірної найкращих гравців Вищої ліги.

 Якби вони існували — я б уже давно поділився (усміхається). Насправді все значно простіше: жодних пігулок. Чим більше граю і тренуюся — тим краще почуваюся. Варто лише зробити паузу — і організм одразу «нагадує» про вік. Тому рецепт один: рух, ще раз рух і задоволення від гри.

Відомо, що гравці «CompService» не отримують фінансової винагороди за матчі. У чому тоді секрет життєздатності команди? Назвіть ключові фактори, які дозволяють колективу залишатися конкурентним і нав’язувати боротьбу таким суперникам, як «Агросвіт», «Lex-VSK», «Сумигаз», а свого часу — «Рятувальнику», «Технології» і так далі?

За всі роки з моменту створення команди, дійсно, ні один гравець не отримував кошти за ігри в складі нашої команди, гравців було дуже багато, але завжди був кістяк, який грав за емблему клуба, за команду, за просто щоб отримати час і отримувати задоволення. Ті, хто прогресував і мав змогу піти далі, ми були тільки раді цьому. Тому в першу чергу це відношення гравців до самої гри. А вставити палки в колеса нашим грандам, це вже мабуть наша традиція, не завжди так буває, але думаю команди суперниці нас поважають і на матчі проти нас дуже добре налаштовуються.

За тринадцять років існування клубу був і період об’єднання з командою «СумДУ-2» — напевне, єдина ваша, скажімо так, колаборація. Поділіться, чого очікували від цього злиття і чи справдилися ваші задумки?

Так, був період, коли частина гравців покинула розташування команди, і в мене залишилося дуже мало виконавців. Оскільки я є вихованцем школи СумДУ, то звернувся до Сергія Миколайовича Песоцького з проханням залучити гравців із дублюючого складу. Це стало великим плюсом для обох команд: «CompService» продовжив існування, а студенти отримали цінний ігровий досвід. Саме з тієї історії з’явилися такі гравці, як Маценко, Кисельов, Ясько, Літній, Таранченко та багато інших. Щойно вони почали прогресувати й демонструвати високий рівень гри, їх одразу повернули до першої команди. І це, вважаю, правильно: добре, коли є можливість дати гравцю шанс проявити себе, а ми якраз така команда.

Через «CompService» пройшло багато гравців. Спробуйте визначити найкращих: складіть дві символічні збірні – одну з тих, хто зробив найбільший внесок у розвиток клубу, іншу – з найсильніших/найзірковіших виконавців, які коли-небудь грали за команду.

Назву не дві, а три символічні збірні.

П’ятірка гравців, які зробили вагомий внесок на початку створення команди:
Денис Дерев’янко — Владислав Микуловський, Віталій Пасько, Юрій Кобушко та Вадим Зеленський / Дмитро Моісеєнко.

П’ятірка зіркових виконавців:
Олександр Литвиненко — Віталій Гученко, Ігор Шевкунов, Сергій Бабинін та Дмитро Ігумнов. Також додав би ще двох професійних гравців, які в окремий період допомогли команді, — Данило Книш та Руслан Паламар.

І ще одна — п’ятірка сьогодення:
Ігор Волков — Максим Ясько, Олексій Пархоменко, Ігор Маценко та Ілля Великодний (хотілося б, щоб він частіше з’являвся на іграх команди).

Втім, ми б до кожної з цих четвірок без вагань додали Олексія Тюріна — адже ваш внесок і рівень гри говорять самі за себе.

Дякую!

За час існування клубу, напевне, з’явилися принципові суперники. Розкажіть, хто вони і чому, а також як ви налаштовуєтеся на ці матчі?

 На всі матчі налаштовуємося однаково, але, дійсно, є суперники, яких особливо хочеться обіграти. Це, зокрема, «Агросвіт-СумДУ», «LEX-VSK», «Газмережі», а свого часу такою командою були «Сервіс Люкс» / «Третій Тайм». Гадаю, Віталій Пасько також вважав нашу команду принциповим суперником.

Пригадайте, будь ласка, три матчі команди за цей час, які запам’яталися найбільше, і поясніть чому?

Ой, ігор було справді дуже багато. Пам’ятаю матч, коли обіграли «Технологію» 5:4 — тоді мені вдалося забити три м’ячі. Також пригадується гра в літньому чемпіонаті проти «LEX-VSK»: програвали перший тайм 0:5, але після перерви зрівняли рахунок — 5:5. Щоправда, наприкінці матчу у нас вилучили Сергія Чугая, і ми пропустили ще двічі. Загалом завжди цікавими були матчі проти СДПУ, «Сервіс Люкс», СКПС та інших команд.

Розкажіть про свою співпрацю з президентом команди — Володимиром Володимировичем Фенотою. Адже, здається, з кожним роком вона тільки міцнішає.

Спочатку це були виключно ділові відносини, але з часом вони переросли в дружні. Ми постійно спілкуємося, підтримуємо зв’язок, часто перетинаємося на майданчиках міста. Ну і, зрештою, Володимир Володимирович — ще й граючий президент команди.

Дякуємо вам, Олексію, за приділений час. Ми ще продовжимо розмову з президентом команди, а вам бажаємо натхнення, міцного здоров’я і ще багато приводів для радості — як на тренерській лаві, так і на майданчику.

Дякую, передусім, нашим Збройним силам за можливість займатися улюбленою справою. Дякую вболівальникам, які нас підтримують, велика подяка нашому президенту команди за багаторічну підтримку, а також моїм гравцям, які багато років поруч зі мною і допомагають у всіх моментах. І, звичайно, дякую АФС за розвиток футзалу в нашому регіоні.

Ну а, скажімо так на десерт, ми залишили для вас розмову з головною дійовою особою цієї команди, президентом – Фенотою Володимиром Володимировичем. Який не сильно полюбляє давати інтервʼю, але для нас зробив виключення і трішки розповів про життя команди.

Володимире Володимировичу! Ми вже поспілкувалися з капітаном вашої команди — Олексієм Тюріним, який трохи розповів про життя колективу, тож частково зекономив ваш час. Водночас є питання, відповіді на які хотілося б почути саме від вас.

Згадайте, будь ласка, момент, коли Олексій Тюрін звернувся до вас із пропозицією створити футзальний клуб. Якою була ваша перша реакція?

Відразу зазначу, що в мене вже була спроба створити футбольний клуб. З метою підтримки молодих гравців і студентів спробували організувати колектив із правильною атмосферою — тоді команда провела один сезон.

Після цього трапилася зустріч з Олексієм, який зарекомендував себе як людина, здатна втілити цю ідею в життя. Відтак клуб розпочав новий етап розвитку, пройшовши шлях від найнижчих дивізіонів до Вищої ліги.

Чи могли ви тоді уявити, що цей проєкт триватиме так довго? І що з часом ваша команда стане однією з найстабільніших в АФС та нав’язуватиме серйозну боротьбу таким грандам, як «Технологія», «Lex-VSK», «Сумигаз»?

Відверто кажучи, тоді таких планів не було. Максимум — мабуть, Перша ліга. Але геній Олексій, а також підібрані ним гравці — це топ. Це хлопці, якими можна пишатися. Вони творять історію.

Охарактеризуйте трішки вашого тренера Олексія Тюріна.

Олексій – «хворий» дід футболом). З яким дуже легко знайти спільну мову як у житті, так і на футзальному майданчику. Взяти хоча б його культуру паса, яка показує його ставлення до партнерів.

На початку існування команди вас нечасто можна було побачити на матчах. Втім, кілька сезонів тому ви не лише регулярно були поруч із командою, а й виходили на майданчик і навіть відзначалися голами у Вищій лізі. Розкажіть про ці відчуття?

Мабуть, так склалася доля, що мені пощастило грати навіть у 39–40 років. Дякую хлопцям. Хоча вони, мабуть, й не люблять, що мої кондиції можуть зіпсувати результат їхньої роботи на полі. Відчуття голу — це мій шлях у всьому цьому і подарунок долі для мене. Кожна гра — це емоції. По-іншому не варто виходити на паркет.

Чи є матч, який подарував вам найбільш незабутні емоції?

Це матч проти СумДУ, у якому вдалося допомогти команді і відзначитися дебютними мʼячами у Вищій лізі. Але це суто мої відчуття, адже сама гра тоді пройшла доволі спокійно.

Чи з’явився за цей час принциповий суперник? Якщо так — хто і чому?

Для мене всі команди Вищої ліги принципові по – своєму, адже в кожної — свій стиль. Нова гра — нова історія. Ті, хто грають, розуміють, про що я. Важко порівнювати гру Педагогічного університету, наприклад, із «Газмережами» — це зовсім інша манера гри.

Складіть, будь ласка, свою символічну збірну з улюблених гравців, які виступали за «CompService» (голкіпер і четвірка).

Нинішній кістяк команди — це стартова четвірка разом із голкіпером: Волков — Пархоменко, Ясько, Тюрін, Маценко. Саме ці виконавці найдовше виступають за колектив і залишаються головними творцями результату.

І на завершення: якими якостями, на вашу думку, має володіти президент футзальної команди, щоб вона проіснувала щонайменше 10 років?

Напевне, я більше скажу не про якусь конкретну якість, а загалом про отримання задоволення від гри. І про вміння підібрати такий колектив, який жадібний до перемог і водночас отримує задоволення від командної гри.

Дякуємо за приділений час. Користуючись нагодою, від імені Асоціації футзалу Сумщини висловлюємо вам щиру подяку за вагомий внесок у розвиток футзалу в регіоні. Бажаємо вам міцного здоров’я, натхнення та сил для подальшого продовження цієї важливої справи. І щоб уже в найближчому майбутньому ваш колектив потішив вас перемогою у Вищій лізі АФС!

Дякую і вам!

                                                Пресслужба АФС