Друзі!
Перед стартом Зимового чемпіонату міста Суми з футзалу ми підготували для вас цікаве інтервʼю зі справжньою гордістю нашої області, першокласним арбітром і просто чудовою дівчиною – Марією Мисловською, яка зараз є одним із топових арбітрів України з футзалу, має статус арбітра FIFA, і з кожним роком підкорює все нові міжнародні турніри, такі як Ліга Чемпіонів, Чемпіонат Європи і якщо не станеться щось екстраординарне, то і Чемпіонат світу. В нашому інтервʼю ми дізналися, як розпочинався шлях Марії в футзалі, коли вирішила спробувати себе в суддівстві, чим відрізняється жіночий футзал від чоловічого, відношення сімʼї до її роботи, і ще дуже багато чого цікавого!

• Доброго дня Маріє! Давайте спочатку згадаємо, коли ви почали займатися футзалом, де робили перші кроки, перші турніри, адже ми знаємо, що в світ футзалу ви потрапили спочатку саме, як гравець.
  
• Доброго дня! Почалося все зі школи. Я навчалась у 5 класі і саме в тому році вчителем фізичного виховання у нас був Ігор Тимофійович, якому я і завдячую тим, що пішла у футзал. Він пропрацював у нас в школі лише рік і з того моменту я його не бачила, але свій вклад він зробив. Ми з подружкою були дуже активними, але завжди вигадували причини не ходити на уроки. А Ігор Тимофійович уклав з нами угоду: можемо не займатись на уроках, якщо відвідуватимемо заняття з футзалу, які на базі нашої школи тоді проводив Чемелюх Олександр Васильович, тренер з Хотіні. Ну ми пішли на тренування і трохи затримались, так би мовити. І вже на першому своєму чемпіонаті України в м. Ірпінь, привезли срібні медалі, так і затягнуло. Тренер був як другий батько, навчав не тільки футзалу, а й прати форму, готувати їжу (так на виїздах в дитинстві все робили власноруч).
  
• Після школи ви вступили до Сумського Державного університету, на яку спеціальність?
  

• Так, в 2011 році вступила на спеціальність «Економіка підприємства», а потім після 2-го року навчання перевелась на заочне відділення та знову вступила на інженерний факультет, спеціальність «Компʼютерна механіка».
  
• Університет СумДУ якраз і спеціалізується на футзалі, тож тут ви розкрилися по справжньому, за проведені роки в цій команді стали ключовим гравцем, капітаном команди, і взагалі людиною, яка асоціюється з жіночою командою СумДУ. Виділіть будь ласка три якості, за рахунок яких вдалося стати лідером колективу?
  
• Щодо якостей…напевно виділю одну головну, це дисципліна. Адже для мене тренування були в пріоритеті. Завжди змушувала йти на тренування тих, хто лінувався 🙂
  
• Здається в той час у вас підібрався досить згуртований і дружній колектив, з ким продовжуєте підтримувати відносини до цих пір?
  
• Так, з багатьма були знайомі ще зі шкільних років, і добре дружили. Але є і ті, з ким познайомились саме завдяки СумДУ, наприклад Аня Коренєва, Лєна Галак. З багатьма дівчатами досі в хороших відносинах та підтримуємо звʼязок.
  

• Також однією з  ключових фігур жіночої команди СумДУ, був тренер – Шумило Олександр Петрович, який чимало зробив для розвитку жіночого футзалу в Сумах. Як вам працювалося під його керівництвом?
  
• З Олександром Петровичем було дуже весело і комфортно працювати, він завжди намагався знайти особливий підхід до дівчат, бо одна образиться, іншій взагалі слова не скажи. Але він людина мудра, тому згодом вже знав, з ким які слова підбирати, а кому можна і не підбираючи слів.
  
• За час проведений в СумДУ, які нагороди вдалося виграти?
  
• Ну в основному це були нагороди рівня області. Мабуть найбільшим емоційним досягненням було перемогти УАБС на Чемпіонаті області. Але виступаючи на рівні країни чомусь тільки групові етапи давались нам дуже добре, були фаворитами, а от фінальні частини провалювали.
  

• Далі був період в Харківському клубі, як оціните цей етап своєї карʼєри?
  
• Так далі перейшла в команду Харкова, «Багіра-КДЮСШ-8», під керівництвом Анни Покус. Це були прикольні часи, кожних вихідних їздили з Метишей і Лєною до Харкова на ігри. А тренувались вдома з хлопцями, бо повноцінної жіночої команди СумДУ вже не було.
  
• Ну трішки згадали вашу футзальну карʼєру, тепер давайте перейдемо до суддівства. Згадайте будь ласка коли виникло бажання спробувати себе в цій сфері?
  
• Насправді, ніколи не було бажання починати суддівську карʼєру (сміюся). Одного разу подзвонив Женя Петраков, запропонував спробувати. Я відмовилась, бо тоді ще була гравцем. Десь через рік запропонував знову, тоді я вже погодилась.
  
• Як бачимо досить насиченими були ваші студентські роки, і навчалися, і грали в футзал і відносини з майбутнім чоловіком почали будувати, чи це було раніше?
  
• Так дійсно, студентські роки були дуже насиченими, але не можу сказати, що зараз вони менш насичені, і робота, і суддівство, і сімʼя, треба все це поєднувати. З Максом була знайома до університету, і це одна із головних причин чому мій вибір пав на СумДУ.
  
• Добре, до вашого чоловіка ми ще повернемося, а зараз розкажіть, після того як ви погодилися спробувати себе у суддівстві,  як відбувався процес далі, куди йти, що робити?
  
• У нас в Сумах була так звана Школа арбітрів, куди ми приходили раз на тиждень, та на чолі з Шабаном Олександром Станіславовичем розбирали футзальні правила. Після того складали тестування з правил гри та фізичної підготовки. Далі були ігри міського рівня. Після певного досвіду Сумська Асоціація подає рекомендації на Асоціацію футзалу Украіни, а далі екзамени там і призначення.

• Зрозуміло, чи памʼятаєте свої перші матчі або турніри на всеукраїнському рівні?
  
• Першим моїм турніром був АФЛУ в місті Житомир.
  
• Подальша ваша кропітка праця була винагороджена призначенням на матчі Екстра-ліги чемпіонату України з футзалу. Що відчували в той момент, що це була за гра, і як вам ваш дебют?
  
• Щодо Екстра-ліги, то дебют був в сезоні 22/23, в Києві, «ХІТ»-«Черкасиобленерго». Про гру мало що можу сказати, тому також можете зрозуміти, що хвилювання були 🙂
  
• І якщо коротко  що потрібно було пройти, щоб судити Екстра-лігу України, які курси тести і так далі?
  

• Насамперед, треба плідно працювати та підходити до кожної гри будь якого рівня, професійно. Немає якихось особливих курсів для Екстра-ліги. Все відбувається поступово, набуваєш досвіду в Першій Лізі, потім Екстра-ліга. Звісно для арбітрів постійно проводяться збори, мінімум двічі на рік, а також постійні зустрічі онлайн, тестування з правил гри, дискусії, розбори моментів з чемпіонату, а також цікаві кліпи з ігор світового рівня. 
  

• Наступною значущою подією стало отримання вами статусу арбітра FIFA. Розкажіть, що це значить, як його отримати, і як довго до цього йти?
  
• Знову ж таки, немає якогось конкретно визначеного терміну підготовки. Основними факторами є знання англійської мови ну і звісно ж досвід в арбітражі. Українська асоціація подає список рекомендованих арбітрів, а вже ФІФА затверджує. 
  
• На даний момент ви вже відсудили чимало міжнародних турнірів, можете скласти свій топ – 3, що найбільше запамʼяталися?
  

• Можу виділити топ-1 😊, це фінал ЄВРО Ю-19, 2023го року в Хорватії. Поки що це найяскравіша та найпамʼятніша подія, де вдалось попрацювати. 
  
• А якщо вибрати конкретний матч, що запамʼятався вам найбільше і чому?
  
• Знову ж таки це мабуть буде саме фінал цього турніру. Адже це були дуже яскраві емоції.
  
• Порівняйте відчуття першого міжнародного матчу і першого матчу в Екстра-лізі?
  

• Перші матчі завжди дуже нервові, тому мало що залишається в памʼяті, але можу згадати перший міжнародний матч, який відбувся у Греції, попередній етап відбору Ліги Чемпіонів. Емоції неймовірні!
  
• Порівняйте відношення гравців до арбітра у нас і в Європі?
  
• Тут можу тільки відмітити, що наші команди, коли грають в Лізі Чемпіонів, не так емоційно розмовляють з арбітрами, як дозволяють собі це в Чемпіонаті України 😉
  
• Безумовно в більшості матчів гравці, тренери намагаються тиснути на арбітра, як справляєтесь з цим?
  
• Мабуть, у більшості випадків допомагає підготовка до гри, коли ти вже знаєш, чого очікувати від гравця або представника команди, тоді і реагувати легше.
  
• Ви пройшли фактично всі рівні, від чемпіонату міста до Чемпіонату світу, чим вище рівень тим складніше судити?
  
• Навпаки. Так, відповідальність вища, але сприйняття рішень різне. Також «ціна» картки вища. Наприклад, отримати червону за розмови і пропустити гру Ліги Чемпіонів чи також бути дискваліфікованим і не зіграти в чемпіонаті міста? 
  
• Ви вже попрацювали на великій кількості матчів, можливо є список неулюблених команд або гравців, які постійно намагаються тиснути на арбітра, щось довести, посперечатися?
  
•  Ні, списку такого немає, і виділяти когось також не буду 🙂
  
• Ось тут ми і повернемося до вашого чоловіка – Максима Мисловського), який є тренером футзальної команди – «Технологія-Агросвіт», яка попередні роки була постійним учасником чемпіонату України з футзалу в Першій лізі. І ось за ним було помітно, що він полюбляє порозмовляти з арбітром, й довести свою точку зору. Це ви його підковуєте у всіх тонкощах суддівських правил? І взагалі чи розмовляєте вдома за суддівство?
  
• Сперечається з арбітрами? Який жах, не помічала раніше (сміюсь). Насправді, можемо і вдома дискутувати з приводу тих чи інших моментів, але я завжди намагаюсь дивитись на ситуацію з боку колег, бо те що ми бачимо на екрані не завжди відповідає картинці, що відбувається, або що бачить арбітр в цей момент. Легко розбирати ситуацію, передивляючись момент з різних ракурсів, в повільному темпі, збільшивши картинку та багато разів. На полі у тебе немає повторів, і час на дискусії. А щодо правил гри, завжди розповідаю якісь нововведення чи зміни. 
  

• Робота арбітром вимагає постійних переїздів, зборів, семінарів, тестів, а це звісно відображається на часі проведеним з родиною. Як Максим відноситься до цього?
  
• Він з розумінням ставиться до моєї карʼєри, а також пишається моїми досягненнями та завжди підтримує. Звісно, не легко, коли під час сезону майже всі вихідні не вдома, а десь на іграх, але він також мав досвід розʼїздів, тому може і мене зрозуміти.
  
• Так ми вияснили, що список розбишак ви не ведете, а як щодо, скажімо так, джентльменів, які в незалежності від прийнятого рішення завжди сприймають його з повагою. Можна, як на рівні міста, так і України або Європи.
  
• Так само, як і з попереднім списком, обійдемося без імен. Хочу тільки сказати, що емоції мають бути на полі, заради цього ми і займаємося цією справою, але завжди потрібно залишатись людиною.
  
• Ви судите як чоловічий так і жіночий футзал, який складніше? І до симуляцій у чоловічому футзалі всі давно уже звикли, чи є така проблема в жіночих матчах?
  
• Так склалось, що досвіду в чоловічому чемпіонаті у мене більше, ніж у жіночому. Не можу порівнювати складність, бо як і в чоловічому, так і в жіночому чемпіонатах бувають, як і складні матчі, так і не дуже. Головне, підходити до кожного матчу, кожного рівня з професіоналізмом, тоді буде менше проблем. Щодо симуляцій, у жінок, мені здається, гра відбувається до кінця, навіть якщо боляче, вони будуть догравати момент, в той час як хлопці шукають можливість знайти фол чи картку для суперника.
  

• Чи є у вас улюблений арбітр, на кого б ви могли рівнятися, або брати за приклад?
  
• Кожного разу, дивлячись матчі, ти виділяєш для себе якісь позитивні моменти, або як не треба робити. Що можу сказати, для мене важливо не тільки, як арбітр приймає рішення, але і командна робота, що дуже важливо. А також людяність та поведінка за межами майданчика. Саме на фіналі в Хорватії мала честь познайомитись з такою людиною. Тільки добрі наміри абсолютно до всіх, та повага, не важливо, який маєш досвід чи стать. Що захоплює саме на майданчику, що арбітр може розрулити ситуацію та вгамувати гравців самим лише поглядом та впевненістю. До цього треба прагнути, бо коли гравці відчувають невпевненість, то відразу твоя впливовість зникає. 
  
• Ну і звісно улюблений колега, знову ж таки можна на рівні чемпіонату міста і України?
  

• Щодо колег, з якими постійно працюю, ні для кого в Україні не секрет, що в Сумах дуже «дружня банда». З самого початку пощастило мати напарників Андрія Савельєва та Сашу Єлшанського, з якими ми дуже добре спілкуємось, завжди обговорюємо моменти та підтримуємо один одного.
  
• Виділіть свої головні якості, які на вашу думку допомогли досягнути таких результатів.
  
• Ну як я можу оцінювати себе? То нехай люди кажуть. Одну якість тільки можу виділити, знову ж таки, дисципліна. Щодо іншого, з боку видніше 😉
  
•  Дайте невеличку пораду для початкових арбітрів, на що варто приділити особливу увагу на початкових етапах?
  
• По-перше, треба не здаватись. Все набувається з досвідом. Буде і невпевненість, і хвилювання – це нормально. Головне вірити у себе і свої сили. Це непроста робота, але головне, отримувати задоволення під час матчу. 
  

• Вже після досягнення таких вершин можете назвати топ-3 людини, які можливо найбільше вас підтримали, або допомогли у становленні вас, як топового арбітра?
  
• Звісно це моя сімʼя та чоловік, які підтримують мене завжди. Дають мені змогу їздити на навчання та ігри, особливо в цей непростий час, коли дорога може займати більше часу, ніж гра, або курси.  Щодо арбітражу, так, є багато людей, які вплинули на мій розвиток. Насамперед, це старші колеги, які завжди давали і продовжують давати цінні поради. Дуже допомогла сімʼя Стрілецьких, особливо на початковому етапі (досі памʼятаю ті настанови перед першим турніром в Житомирі). Насправді, якщо писати тут імена, то це і паперу не вистачить 🙂 дуже багато людей, які посприяли ставленню мене як арбітра. Призначення на ігри, які дають змогу набувати найціннішого досвіду, цінні поради до та після проведення матчів від спостерігачів, довгі телефонні розмови з обговореннями моментів, переписки з колегами арбітрами про різні епізоди в матчах, гравці, які загартовують, друзі та сімʼя, які підтримують та пишаються, а також надихають своїми словами бути ще краще. Вдячна кожному, хто трапився на моєму шляху.
  
• Ну і давайте наостанок, які завдання або мрії є у вас в плані арбітражу, здавалося це могло бути призначення на Чемпіонат світу, але вже й це досягнення нещодавно вам підкорилося, тож що далі?)
  
• Насправді, ще не підкорилося це досягнення 😊 так, великий відрізок шляху вже пройдено, але переді мною стоїть відповідальна задача – представляти свою країну, особливо, коли, на жаль, нашій збірній не вдалось потрапити у фінальну стадію. Тому ще зарано розслаблятись. Жіночий Чемпіонат Світу -про це я навіть не могла і мріяти кілька років тому, але ж є ще багато непідкорених вершин, до яких хочеться прагнути. 
  
• Дякуємо Маріє за приділений час і відверту розмову. Бажаємо, щоб ваші мрії здійснювалися, нові вершини підкорювалися, а відпрацьовані матчі приносили лише задоволення!
  
• Дякую і Вам за такі чудові питання та увагу!