Велієв Агіл один з найтитулованіших гравців Сумського футболу-футзалу, який фактично в кожній команді був і є ключовим гравцем, але досить часто несправедливо залишається в тіні своїх партнерів. Тож ми вирішили виправити цю помилку і дізналися про цього талановитого гравця трішки більше. Як починалася карʼєра, за які команди грав, візит до Азербайджану і ще багато цікавого в нашому інтервʼю.

Перед тим як його почати ми згадали головні досягнення цього гравця, список відверто кажучи вражає.

Досягнення у футзалі: 

7 разів – Чемпіон Сумщини з футзалу (2014, 2016, 2017, 2017, 2018, 2020, 2023) 

3 рази – Чемпіон Літнього чемпіонату (2017, 2021, 2023)

2 рази – Володар Кубку Сумщини (2016, 2023)

3 рази – Срібний призер чемпіонату м. Суми з футзалу (2008, 2015, 2021)

1 раз – Чемпіон України з футзалу серед команд Першої Ліги (2010)

1 раз – Срібний призер чемпіонату України серед команд Першої Ліги (2018)

3 рази  – Бронзовий призер чемпіонату України серед команд Першої Ліги (2009, 2022, 2023)

2 рази  – Чемпіон України серед ВНЗ з футзалу (2009, 2011)

1 раз  – Срібний призер АФЛУ, Кубок регіонів м. Суми (2018)

1 раз  – Бронзовий призер АФЛУ м. Запоріжжя (2020)

Досягнення у футболі: 

7 разів – Чемпіон Сумської  області (2010, 2015, 2016, 2017, 2019, 2021, 2024);

2 рази – Срібний призер (2013, 2014);

2 рази – Бронзовий призер (2020, 2022);

5 разів – Володар Кубка області (2007, 2010, 2015, 2017, 2024);

3 рази – Володар Суперкубку оласті (2016, 2017, 2018);

2 рази – Володар Кубку Федерації (2015, 2017);

1 раз – Володар Кубку Г. Свірського (2018);

1 раз – Володар Кубку ЗСУ (2023);

1 раз – Володар Кубку М.Фоменка (2019);

1 раз – Володар Суперкубку Федерації ФСО (2018);

3 рази – Фіналіст Кубку Сумської області (2016, 2019, 2021).

• Доброго дня Агіл, розпочати хотілося б спочатку, розкажіть як виникла любов до футболу, де почали робити перші кроки, перша спортивна школа, турніри?
• Доброго дня! Все розпочалось на початку 1996 року, мені було 7 років, коли ми з друзями та хлопцями у дворі почули, що у сусідньому під’їзді мешкає тренер з футболу. Він за власним бажанням збирав хлопців зі двора та найближчих будинків, та проводив тренування. Це був усім нам відомий зараз Гладов Володимир Васильович. Він і розпочав мій футзальний шлях. З 1996 по 1999 рік я займався у нього. Тренування проходили на всіх майданчиках нашого району де була можливість, а тих хлопців, які серйозно відносились до цього, він залучав до тренувань у Сумському Педагогічному Університеті. Я пам’ятаю, що грав в його командах: «Колос», «Строитель»,  ДЮСШ «Україна». З останньою командою ми брали участь у турнірі з міні-футболу пам’яті гравця команди Явір, Ігоря Круснокутського у лютому 1999 року. А потім, я точно не пам’ятаю, друзі сказали, що тренування не буде. Я пішов до нього додому, та мені його дружина сказала, що він кудись поїхав. Тренувань більше не було, тож з 2000 по 2002 рік, я саморозвивався. Бігав з друзями, а на вихідних збирались з компанією дорослих чоловіків біля річки. Але хотілося чогось більшого. У 2002 році я попросив батька записати мене на футбол. Спочатку він відвіз мене на стадіон Авангард до ДЮСШ «Фрунзенець», але на жаль, чи на щастя там двері були зачинені. І ми поїхали на КРЗ до ДЮСШ «Зміна». Там проходили тренування мого року народження, тренером був Зінченко Юрій Григорович. Він назначив дату тренування. Та з цього моменту, розпочалась моя футбольна кар’єра, та становлення мене як футболіста. У 2003 році паралельно грав за місцеву команду «Молодь Сумщини», яку очолював та керував нею Прохорович Андрій Вікторович. У 2005 році грав за обласну команду ФК «Псел».

• Після закінчення ДЮСШ «Зміна» ви вступили до СумДУ, який більш спеціалізується на футзалі, чи легко Вам дався перехід з великого футболу до гри 5 на 5? І як проходила там адаптація, з якими гравцями починали свій шлях?
• Так, після випуску зі школи та ДЮСШ «Зміна», я поступив до СумДУ. Де відверто кажучи я чекав більше тренування, ніж навчальний процес. На першому курсі у нас тренером був Шумило Олександр Петрович, який ще грав за першу команду. Перехід мені дався не важким, адже тренування з Гладовим В. В. пройшли не дарма. Тоді вже команда «Универ-Автомар» грала у Вищій Лізі чемпіонату України з футзалу. Та деяких гравців з другої команди підпускали до тренувань с першою. Окрім мене це були Острога Денис та Руслан, Бурдюг Андрій, Котляр Володимир, Дейнека Андрій. А в сезоні 2008-2009 команда змінила назву на МФК «СумДУ», тоді я вважався постійним гравцем команди, та виступали ми в Вищій Лізі. Тоді вже тренером був Песоцький Сергій Миколайович. Ми грали з такими футзалістами як: Хавренко Олег, Карацюба Валерій, Саєнко Володимир, Білоцерківець Микола, Колесник Віталій, Костюченко Олександр. 

• За час проведений в СумДУ чого вдалося досягти?
• За роки гри в СумДУ, якщо рахувати глобально, то 2 рази виграв чемпіонат України серед ВНЗ, та чемпіонат України в Першій Лізі сезону 2010-2011р. Це не рахуючи Студентські Ліги, факультети, чемпіонат з футзалу серед ВНЗ м. Суми та області. Граючи в СумДУ отримав спортивний розряд КМС. Та хотів би подякувати всім хто був причетний до цього клубу, тренерам, гравцям, адміністраторам, лікарям.

• На кого все таки навчалися в університеті?
•   У 2010 р. я отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Енергетика» та здобув кваліфікацію бакалавра енергетики за фаховим спрямуванням енергетичний менеджмент. У 2011 р. отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Якість, стандартизація та сертифікація» та здобув кваліфікацію інженера з якості.

• Далі наскільки нам відомо був час, проведений в Азербайджані, де Ви пограли за декілька команд, розкажіть про той період?
• Так, у кінці 2011 року, я вирішив поїхати на свою другу Батьківщину. Так як я за національністю є Азербайджанець. У мене всі родичі окрім батьків, мешкають в Азербайджані. Приїхавши до Баку, мене познайомили з тренерами ФК «Шуша», ця команда підкріплювалася за АФФА ( Ассоціація Футбольних Федерацій Азербайджана). Я почав готуватись з цією командою до чемпіонату в Першій Лізі, пройшов підготовчі збори та підписав так званий контракт. Все було добре, я почав відзначатись у грі результативними діями, забивати голи. Непогано виглядав упродовж першого кола, а на друге коло мені заборонили грати. Причиною було те, що я громадянин України, тобто я вважався легіонером. Тож після внутрішніх перевірок у федерації, мені заборонили грати. Дозвіл я міг би отримати, якщо ФК «Шуша» заплатила б за мене, як за легіонера 10 тис. дол. Потім я пішов до іншого клубу, почав тренуватись з дублем ФК «Sumqayit», теж пройшов з ними збори. Для того щоб потрапити до основної команди, яка фінансово могла би, придбати мене як легіонера. Тоді ще німецький тренер першої команди ФК«Sumqayit»,  Бернхард Рааб, який вже чекав своїх легіонерів, не захотів мене брати, за плечима якого не було практики в іменитих клубах. Зрозумівши, що у великому футболі без отримання громадянства, буде дуже важко, вже хотів вертатись до України. Але у мене в Азербайджані, в футзал грає старий знайомий Вагіб Ходжаєв, який виступав за МФК «Єнакієвець» Донецької області десь у 2006-2009 роках. Він мене запросив спробувати свої сили у футзалі. Я почав тренуватись з МФК «Екол», але все одно контракт зі мною підписувати не готові за такі гроші (10 тис. дол). Потім я спробував свої сили у найтитулованішій футзальній команді Азербайджану «Araz-Naxçıvan». На перше тренування мене привіз сам президент клубу Заур Ахундов. Дуже приємна та привітна людина. Тренувався з ними майже 2 місяці, познайомився з гарними гравцями, які в той момент виступали за Збірну Азербайджану з футзалу: Різана Фарзаліза (капітан), Віталій Борісов, Ельнур Гамбаров, Ряджаб Фарадзаде та інші. Але знов таки, тоді ще тренер команди Жозе Алесіо да Сілва, хотів бачити в команді своїх «земляків» з Бразилії. Але я все одно пограв в чемпіонаті Азербайджану з футзалу. Мене заявили за команду «Qarabaqveterani», тому що контрактів в цій команді, як і фінансових заохочень не було. І ми зайняли дуже приємне четверте місце, за мірками команд без професійних контрактів. Перші три місця посіли команди: МФК «Араз», МФК «Нефчі» та МФК «Екол» відповіно. Після такого року я повернувся в Україну.

• Після повернення з Азербайджану, як далі продовжилась Ваша карʼєра?
• Після повернення вступив до СумДУ на магістра, якого закінчив у 2014 році та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Економіка довкілля і природних ресурсів».   Почав грати за такі футзальні команди як «Спартак Сумбуд» (на базі гравців СумДУ), МФК «Технологія», МФК «Food Centre СумДУ».

Паралельно не під егідою АФУ грав за МФК «Медцентр», МФК «Агросвіт». За цей час встиг декілька разів виграти Чемпіонат та Кубок області, медалі Першої ліги, з «Food Centre СумДУ» грали в Екстра-лізі, де на жаль увійти в трійку не вдалося.

• Паралельно з футзалом ви поєднували і футбол, розкажіть за які команди встигли пограти? І який період карʼєри вважаєте найуспішнішим на даний момент, якщо можна окремо в футзалі і в футболі?
• Що стосується футбольних команд, то було таке, що пробував себе не тільки в Сумських колективах. По молодості їздили з другом по ДЮСШ «Зміна» Сергієм Долбіним на перегляд до ФК «Рось» з Білої Церкви. Десь були там  2 тижні, але чесно кажучи, дуже погані умови там були, як тренувального процесу, проживання, харчування, так і фінансування. Не довго думали, і поїхали звідти. Сам їздив на перегляд до ФК «Севастополь», теж не поталанило.  У 2007 році почав грати за ФК «Нафтовик-2», та здобув свій перший трофей – Кубок області. У 2009 році, підписав контракт з ПФК «Суми», які грали у Другій Лізі, на чолі з тренером Валерієм Бермудесом. Але у тому ж році,  контракт  був розірваний. Потім ФК «ОНПР-Укрнафта» Охтирка, і перше чемпіонство у 2010 році. Після чого вигравав його ще шість разів з різними командами. Тричі з «ТСК Агробізнес», і по одному разу з «LS-Group», «Велетнем» та «Україною» (Токарі).

Найуспішніший період кар’єри в футзалі на даний момент можна вважати перемогу у Першій Лізі Чемпіонату України, а у футболі, це моє перебування у команді ФК «ТСК Агробізнес» Ромни.  Але хочу відмітити два роки перебування (2013, 2014) в ФК «Локомотив» Кролевець,  де 2 роки поспіль ми здобули срібло чемпіонату. В перший рік прикро програли в Золотому матчу Охтирці, а на наступний рік, у вирішальному матчу поступились «Агробізнесу» з Ромнів. Але це найвищі місця ФК «Локомотив» з Кролевця за її історію. Виступаючи за Кролевець, я набрав гарної фізичної форми, забивав багато голів, та був помітним. На сезон 2015 року мені подзвонив Кваша Олександр Дмитрович, та запросив до ФК «ТСК Агробізнес». Коли загинув президент роменської команди Свірський Геннадій Анатолійович, то зникла і сама команда. Потім у 2019 році грав за ФК «LS- Group» з Верхньої Сироватки, у 2020 та 2021 році виступав за ФК «Велетень» з Глухова, з 2022 р., граю за ФК «Україна» з с. Токарі. З кожною командою вдалося виграти Чемпіонат області по футболу.

•  В якій із команд були найкращі фінансові умови?
• У футзалі більш менш фінансові умови були у МФК «Food Centre СумДУ», адже ми виступали в Екстра лізі, а у футболі ФК «ТСК Агробізнес» Ромни.

• Як бачимо, що в одному виді спорту, що в іншому здобутки просто вражають, чи можете виділити який є для вас найважливішим або найпамʼятнішим і чому?
• Насправді кожен трофей давався не легко, тож не хотілося б виділяти щось одне, адже ціную кожне досягнення.

• Що все таки більше подобається футбол чи футзал?
• Це 2 різних види спорту, які дуже схожі. Як бачите подобаються обидва.

• За цей період ви встигли пограти під керівництвом різних тренерів, з яким подобалося працювати найбільше, або найменше?
• Кожен тренер робить свою справу, щоб досягти позитивного результату. Якщо гравці роблять те, що скаже тренер і команда виграє, то значить він робить все правильно. Поважаю всіх тренерів, з ким працював та працюю. Ну може Песоцький Сергій Миколайович трішки мене не розумів, чи я його.

• Теж саме стосується і гравців, можете назвати топ-3 партнерів по команді, з якими грати було найкомфортніше?
• Важко відповісти, бо я більше командний гравець, і в кожному колективі я знаходив підхід до кожного. Можу сказати, що в футзалі більше всього мені подобається ігровий зв’язок зі «стовпом».  

• А проти кого грати було найскладніше?
• Згадав один момент, коли у 2009 році з «СумДУ» грали проти МФК «Шахтар» у Донецьку. Коли я молодий і зелений вийшов на паркет, а навпроти мене бразилець Вассура, так він хитав так, що я і не розумів як його впіймати. А взагалі, в кожній команді є якийсь гравець, проти якого може бути складно.

• Назвіть матч у футзалі та футболі який запамʼятався найбільше?
• У футзалі, матч минулого року проти МФК «Любарт» за третє місце, коли я з передачі Петракова Євгена зрівняв рахунок. А в результаті ми перемогли в серії пенальті.

У футболі,  матч чемпіонату області за «ТСК Агробізнес» проти ФК «Локомотив» з Кролевця 2.07.2016, рахунок 1:1, я вийшов на заміну та першим дотиком забив гол, який став вирішальним.

• Поразка в якому матчі була найболючішою і чому?
• У 2022 році поразка проти того ж «Любарта» у фіналі чотирьох, при рахунку 1:0, на останніх хвилинах, я не зумів влучити у ворота, та зрівняти рахунок. Тільки через рік відквитався.)

• Проти якої команди грати було найскладніше?
• Матч за МФК «Food Centre СумДУ» у фіналі чотирьох Кубка України 2018/2019 проти МФК «Ураган». Нас рознесли 7:0. Ми єдина команда у цьому фіналі з Першої Ліги. Хоч ми і здолали дві команди Екстра-ліги на шляху до цього фіналу, але «Ураган» був на іншому рівні.

• Що в житті, що на футбольному полі Ви приклад справжнього футбольного інтелігента, який поважає і партнерів по команді і суперника, як вдається зберігати такий спокій, адже досить часто суперники намагаються провокувати.
• Як казав Гладов Володимир Васильович: «Хлопець зі східним вихованням». І цим я дякую своїм батькам, які навчили мене поважати інших. Що стосується футбольного, то дякую тренерам, які навчали азам, та становили характер гри.

• Здається у Вас не було червоних карток в карʼєрі?
• Так, за всю поточну карʼєру жодної червоної картки.

• Чи є у Вас футбольні забобони, якщо так то які?
• Забобони є, але я їх сказати не можу, бо втратять свою магію 😉

• Також не можемо не згадати Вашу універсальність, адже в останніх сезонах Ви непогано проявили себе в ролі голкіпера, звідки це у Вас?
• В дитинстві коли виходили на вулицю вдвох з братом чи друзями пограти у футбол, хтось мусив стати у ворота. Мабуть з тих часів виробилась реакція, та не боюсь ударів. 

• Чи слідкуєте за футзалом, футболом взагалі? Можливо є улюблені команди, гравці?
• Слідкую взагалі, не конкретно за кимось!

• Ну і наостанок давайте таке запитання, Ваші головні три складові за рахунок яких вдалося досягнути таких результатів?
• На мою думку це бажання поєднане з дисципліною, підтримка один одного, відповідальність перед партнерами.

• Дякуємо за розмову, бажаємо Вам не зупинятися на досягнутому, з кожним роком тільки поповнювати колекцію нагород, ну і звісно поменше травм.
• Дякую Вам, ви допомогли згадати мені ті роки моєї кар’єри, які були на задніх полицях. Прийшлось діставати всі свої програмки, буклети, газети.